Лунів Андрій Миколайович
ЛУ́НІВ Андрій Миколайович (27. 11. 1883, с. Любичa-Князі, нині c. Князі Томашів. повіту Люблін. воєводства, Польщa — 22. 02. 1933, м. Борщів, нині Терноп. обл.) — правознавець, громадський діяч. Член НТШ (1928). Навч. у Академ. гімназії та Львів. університеті. До 1914 працював пом. адвоката. З поч. 1-ї світової війни мобілізований до австро-угор. армії, воював у 89-му піхот. полку. Від листопада 1918 — референт Держ. секретаріату військ. справ ЗУНР у Тернополі і Станіславі (нині Івано-Франківськ); вів переговори з Директорією УНР щодо постачання зброї для УГА. Згодом — сотник, начштабу 10-ї Янів. бригади УГА. У червні 1919 брав участь у Чортківській офензиві. Від лютого 1920 служив у Червоній УГА. В квітні 1920 заарешт. чекістами і на деякий час ув’язнений в Одесі. Повернувся 1921 у Галичину. Здобув докторат із права і відкрив власну адвокат. канцелярію в Борщеві. Брав участь у діяльності укр. організацій і т-в, зокрема 1921–23 очолював філію товариства «Просвіта», від 1926 входив до повіт. комітету УНДО, від 1928 був головою нагляд. ради повіт. союзу кооперативів. Автор істор.-краєзн. розвідки про рідне село, брошури «Більшовики на Україні» (1930). Трагічно загинув.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Любича-Князі. Причинки до історії сіл волоського права в Галичині // Зап. НТШ. 1929. Т. 15.
Рекомендована література
- Др. Андрій Лунів, б. сотник УГА // Літопис Червоної Калини. 1933. Ч. 4;
- Гуцал П. З. Українські правники Тернопільського краю: Біогр. довід. Т., 2008.
Завантажити статтю
Людина 
