Луньяк Андрій Іванович
ЛУНЬЯ́К Андрій Іванович (05(17). 12. 1881, С.-Петербург — 15. 10. 1957, м. Казань, Татарстан, РФ) — хімік. Син І. Луньяка. Доктор хімічних наук (1947). Державні нагороди СРСР. Закін. Військ.-мед. академію в С.-Петербурзі (1904). Під час навч. нагородж. премією ім. М. Зиміна за наук. працю «О продуктах конденсации альдегидов жирного ряда с фенолом» (1903). Працював військ. лікарем. Від 1906 — у Казан. університеті. 1908–10 та 1914 перебував у закордон. наук. відрядженнях, зокрема удосконалював знання у Хім. інституті Берлін. університету. Від 1912 — ад’юнкт-професор кафедри орган. хімії і с.-г. хім. аналізу Новоолександрій. інституту с. господарства і лісівництва (Польща). 1914 в Університеті св. Володимира у Києві захистив дис. «О действии галоидцинкоорганических и галоидмагнийорганических соединений на ангидриды одноосновных жирных кислот» на ступ. магістра хімії. 1917–19 — в. о. ординар. професор кафедри фізіол. хімії, водночас 1918–19 — декан с.-г. і ліс., 1920–21 — фіз.-мат., 1921–22 — мед. факультетів, 1923–24 — завідувач кафедри орган. хімії Перм. університету (РФ); 1924–25 — завідувач кафедри тех. хімії, 1926–28 — ректор Казан. університету; 1925–26 — ректор Казан. інституту с. господарства і лісівництва; від 1936 — завідувач кафедри орган. хімії Казан. мед. інституту. Під час 2-ї світової війни організував у влас. лаб. виробництво лікар. препаратів для потреб шпиталів і ін. лікув. установ. Від 1952 — на пенсії. Досліджував взаємодію ізомасляного ангідриду і бромоцтового ефіру в присутності цинку.
Додаткові відомості
- Основні праці
- О продуктах конденсации альдегидов жирного ряда с фенолами // Журн. Рус. физ.-хим. об-ва. Часть хим. 1904. Т. 36/1; К постройке цементно-тукового комбината в Татарской республике. Казань, 1930 (співавт.); Перспектива химической промышленности в Татарстане. Казань, 1932 (співавт.). Літ.: Абрамов В. С., Вильчинская А. Р., Фриновская В. А. Памяти Андрея Ивановича Луньяка // ЖОХ. 1958. Т. 28, вып. 3/4.
Завантажити статтю
