Лупиніс Анатолій Іванович
ЛУПИНІ́С Анатолій Іванович (21. 07. 1937, с. Новоолександрівка Постишевського р-ну Сталінської обл., нині Покровського р-ну Донецької обл. — 05. 02. 2000, Київ) — учасник правозахисного руху, поет. Від 1954 навчався у Київському університеті. Створив підпільний гурток, писав і розповсюджував листівки із закликом до збройного виступу проти уряду та компартії. У жовтні 1956 заарештований, 8 квітня 1957 за звинуваченням у антирадянській агітації засуджений до 6-ти років позбавлення волі. Покарання відбував у Мордовії (РФ), брав активну участь у організації страйку і акціях протесту. У вересні 1957 як голова страйкового комітету за звинуваченням у проведенні антирадянської агітації і пропаганди, створенні антирадянської організації та саботажі засуджений до 10-ти років таборів. 1961 безпідставно звинувачений у спробі втечі, за що на 2 роки переведений до Владимирської в’язниці (РФ). Протягом 8-ми місяців тримав голодний протест, що призвів до паралічу ніг. 1967 звільнений як довічний інвалід 1-ї групи, однак через 2 роки став на милиці, а згодом піднявся на ноги. Від 1969 заочно навчався в Українській сільськогосподарській академії (Київ), працював адміністратором Київського музично-хорового товариства. Перебував під постійним наглядом КДБ. За читання поблизу пам’ятника Т. Шевченкові 22 травня 1971 власного вірша «Я бачив, як ґвалтували матір» 28 травня того ж року заарештований і направлений на примусове лікування. Перебував під утриманням у психіатричних лікарнях у Дніпропетровську (нині Дніпро), Алма-Аті (нині Алмати), Черкасах, Києві, м. Орел (РФ), Сміла (Черкаська обл.). 1983 звільнений. Продовжив активну громадсько-політичну діяльність, став одним із ініціаторів створення українського «Меморіалу» та НРУ. У липні 1991 заарештований за звинуваченням в організації масових акцій проти підписання нового союзного договору, після відновлення незалежності України звільнений. Від 1991 — голова політреферентури Української національної асамблеї, активний діяч УНА–УНСО. Автор книги «Бунт має рацію: Політичний заповіт» (Чернігів, 2004).
Рекомендована література
- Трагедія Анатолія Лупиноса // Християнський голос. 1981, 6 верес.;
- Горбач А.-Г. В обороні Анатолія Лупиноса // УС. 1987, 1 квіт.;
- Анатоль Лупиніс, поет та національний революціонер. Львів, 2003;
- Алтухов В. Ідеї української державності у теоретичній і поетичній спадщині Анатолія Лупиноса // Соціальна політика в теорії і практиці українського націоналізму: історія і сьогодення. Матеріали Сьомої всеукраїнської наукової конференції, присвяченої 75-й річниці УПА. Івано-Франківськ, 2017;
- Бажан О. Українські дисиденти в умовах радянської кримінально-виконавчої системи // Наукові записки НаУКМА. Історичні науки. 2022. Т. 5.
Завантажити статтю
Людина 
