Лур’є Соломон Якович

Визначення і загальна характеристика

ЛУРʼЄ́ Соломон Якович (27. 12. 1890 (08. 01. 1891), м. Мо­гильов, нині Білорусь — 30. 10. 1964, Львів) — філолог-класик, історик. Доктор філол. (1934) та іс­тор. (1943) н., професор (1934). Закін. С.-Пе­тербур. університет (1913, нагородж. Великою золотою меда­л­лю за магістер. працю з історії Беотій. союзу, опубл. окремо), де був залиш. для під­готовки до професор. зва­н­ня. Викладав історію Стародав. Греції в Самар. (РФ, 1918–21) та Ленінгр. (нині С.-Пе­тербург, 1921–29, 1934–49) університетах, математику — в Колпін. тех. училищі (Ленін­град, 1929–34), лат. мову і заг. мово­знавство — в Одес. ін­ституті іноз. мов (1950–52), давньогрец. мову й літературу, античну історію й порівнял. мово­знавство — у Львів. університеті (1953–64); працював м. н. с. Комісії іс­торії фізики й математики АН СРСР (1949–50). Наукові дослідже­н­ня з історії Стародав. Греції, старогрец. літ-ри, філософії, математики, лінгвістики, мікен. сту­дій, епі­графіки, папірології. У 1920-х рр. ви­вчав різні аспекти давньої історії євреїв. У ленінгр. період написав важливі праці з історії Стародав. Греції. Істор. дослідж. су­проводжував філол. аналізом текс­тів. Опублікував низку роз­відок про грец. авторів — Архілоха, Алкея, Есхіла, Еврипіда, Аристофана, Геродота й Менандра; залишив коментовані пере­клади творів Ксе­нофонта і Плутарха. На­прикінці 1940-х рр. через масові пере­слідува­н­ня інтелігенції і внаслідок т. зв. боротьби з космополітизмом за­знав ідеол. тиску, публіч. об­струкції, був звільн. 1949 з Ленінгр. університету за невід­повід­ність посаді, не­зважаючи на те, що мав бл. 200 публікацій та був ви­знаний між­нар. наук. спіль­нотою. Листувався із провід. європ. філологами-класиками — У. Віламовіцем, Дж. Чедвіком та М. Вентрісом. Друкував праці в Німеч­чині та Італії. Моно­графії Л. пере­кладено європ. мовами. Писав книги на античну тематику для дітей та юнацтва. Пере­бував у пасив. опозиції до рад. комуніст. режиму, гостро засудивши його у своїх таєм. нотатках, зашифрованих кіпр. силабіч. письмом. Серед учнів — А. Содомора, С. Шарипкін.

Пр.: История античной обществен­ной мысли: Обществен­ные груп­пиров­ки и умствен­ные движения в эл­лин­ском мире. Москва; Ленин­град, 1929; Архимед. Москва; Ленин­град, 1945; Очерки по истории античной науки: Гре­ция эпохи расцвета. Москва; Ленин­град, 1947; Геродот. Москва; Ленин­град, 1947; Язык и культура микенской Греции. Москва; Ленин­град, 1957; Демокрит: Текс­ты, пере­вод, ис­следования. Ленин­град, 1970; История Греции. С.-Пе­тербург, 1993.

Літ.: Кoпpживa-Лурьe Б. Истoрия oд­нoй жизни. Пaриж, 1987; Лурье Я. С., Полак Л. С. Судьба историка в контекс­те истории (С. Я. Лурье. Жизнь и твор­чество) // Вопр. истории, естество­знания и техники. 1994. № 2; Содомо­ра А. О. Лініями долі: Літ. порт­рети. Л., 2002; S. Sharypkin. Professor Solomon Lurye (1891–1964) // DO-SO-MO: Fasci­cula Mycenologica Polona. 2005. № 6; Фролов Э. Д. Рус­ская наука об античности: Историогр. очерки. 2-е изд. С.-Пе­тербург, 2006.

А. Ю. Ясіновський

Завантажити статтю