ЛУСПЕКА́ЄВ Павло Борисович (справж. — Луспекян Павло Багдасарович; 20. 04. 1927, с. Большиє Сали, нині Ростов. обл., РФ, за ін. даними — Луганськ — 17. 04. 1970, Москва, похов. у Ленін­граді, нині С.-Пе­тербург) — актор. Заслужений артист РРФСР (1965). Державна премія РФ (1997, посмертно). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Вище театр. училище ім. М. Щепкіна при Малому театрі (Москва, 1950; курс К. Зубова). Працював у Ворошиловгр. (нині Луганськ, 1944–46), Тбіліс. ім. О. Грибоєдова (1950–57), Київ. ім. Лесі Українки (1957–59) рос. драм. театрах, Ленінгр. Великому драм. театрі ім. М. Горького (1959–65). Дебютував у кіно 1954 роллю Бориса у фільмі «Вони спустилися з гір» (реж. Н. Санішвілі). Володів великим самобут. талантом, потуж. темпераментом, глибокою органічністю та рідкіс. сильною індивідуальністю. Найбільшу популярність отримав після викона­н­ня ролі Павла Верещагіна у кінокартині «Біле сонце пустелі» (1969, реж. В. Мотиль), якому надав рис зворушл. щиросердості, наївності, незахищеності. Від 1997 на кінофестивалі «Кіношок» вручають спец. приз «Пані Удача» ім. Л. 2012 Луган. рос. драм. театру присвоєно імʼя актора, від­крито мемор. дошку та проведено театр. фестиваль його імені. Герою Павлу Верещагіну встановлено памʼятники на кордоні Донец. та Ростов. обл. (2001), у Луганську (2011, скульптор В. Закалюкін), Москві (2014). Знято д/ф «Павло Луспекаєв. Ця жорстока пані удача» (2005, реж. О. Дроздова), ви­дано кн. спогадів «Павел Луспекаев: Госпожа удача» (Москва, 2012).