Луцак Володимир Павлович
ЛУЦА́К Володимир Павлович (01. 11. 1928, с. Заїзд Прилуц. р-ну, нині Черніг. обл.) — скульптор і педагог. Член НСХУ (1967). Закін. Київський художній інститут (1956; майстерня М. Лисенка). Відтоді — викладач Респ. худож. школи ім. Т. Шевченка у Києві. Від 1960 — на творчій роботі. Учасник всеукр., всесоюз. мистецьких виставок від 1956. Основні галузі — монум., монум.-декор. і станк. скульптура. Для творчості Л. характерні цілісна композиція, звернення до традицій нар. примітиву. Створює пам’ятники, мемор. дошки, портрети, що вирізняються серйозністю та одухотвореністю образ. бачення. Деякі роботи зберігаються у Київ. музеї рос. мистецтва, Донец., Одес. ХМ, Білоцерків. краєзн. музеї (Київ. обл.). Серед учнів — Б. Бистров, Л. Кулябко-Корецька, В. Прядка.
Додаткові відомості
- Основні твори
- пам’ятники — С. Палію (1980, м. Біла Церква), Г. Сковороді (м. Переяслав-Хмельницький Київ. обл.), спаленому с. Велика Обухівка Миргород. р-ну Полтав. обл. (обидва — 1986), П. Конашевичу-Сагайдачному (2008, Севастополь, 2014 демонтовано, 2015 встановлено у Харкові); станк. портрети — «С. Петлюра» (1992), «І. Мазепа» (1996), «П. Конашевич-Сагайдачний» (1997), «Філарет» (1998), «Є. Коновалець» (2001), «М. Плав’юк» (2002), «Т. Шевченко. Апостол Правди» (2003).
Рекомендована література
- Маестро охудожненого каменю: Володимиру Луцаку — 75 // ОМ. 2004. № 4;
- Скульптор Михайло Лисенко та його учні: Каталог. К., 2006.
Фотоілюстрації
Людина 
