Луценко Олександр Устимович

Визначення і загальна характеристика

ЛУЦЕ́НКО Олександр Устимович (20. 03(02. 04). 1911, м. Єлисавет­град, нині Кропивницький — 24. 02. 2001, Одеса) — актор. Народний артист УРСР (1971). Держ. нагорода СРСР. Працював в Одес. укр. муз.-драм. театрі ім. В. Василька (1930–96). Сповід­ував реаліст. манеру гри корифеїв укр. театру; у кожній ролі сягав психол. глибин образу. В палітрі виражал. актор. засобів пере­важали крупні мазки, що до­давало його персонажам героїч. під­несеності. Від кін. 1930-х рр. знімався на Одес. і Київ. кіностудіях худож. фільмів.

Ролі: Залізняк («Гайдамаки» за Т. Шев­ченком), Михайло, Андронаті («Земля», «У неділю рано зілля копала» В. Василька за О. Кобилянською), Свічка («Свіч­чине весі­л­ля» І. Кочерги), Гиря («97» М. Куліша), Без­бородько («Правда і кривда» за М. Стельмахом), Магура («Марина» М. Зарудного), Само­званець, Варлам («Борис Годунов» О. Пушкіна), Без­семенов («Міщани» М. Горького), Ленін («Кремлівські куранти» М. Погодіна), Терешко Колобок («Трибунал» А. Мака­йонка), Гастрит («Вечір» О. Дударева), Франц («Роз­бійники» Ф. Шіл­лера), Пунтіла («Пунтіла та його слуга Матті» за Б. Бре­хтом), Ісак («Спадкоємці Рабурдена» Е. Золя), Артур («Овід» за Е.-Л. Войнич); у кіно — Алім Тагіров («Морський пост», 1938, реж. В. Гончуков), Моряк («Голубі дороги», 1947, реж. В. Браун), Охріменко («Дума про Ковпака», 1973–76, реж. Т. Левчук).

Літ.: Луценко Л. Надихаюча сила // КіЖ. 1981, 5 берез.; Луценко Александр: «Театр — зеркало» / Беседу вел Р. Бро­давко // Гласность. 1991, 6 мая; Бро­давко Р. Шлях корифея: (Творчий порт­рет народного артиста України О. У. Луценка) // Дум. площа. 2001, 23 берез.; Федченко Л. Чтобы играть подлого, нужно быть хорошим человеком: (Твор­ческий порт­рет народного артиста Укра­ины А. У. Луценко к его 90-летию) // Юг. 2001, 24 марта.

Л. І. Федченко

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю