ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine
A

Луценко Юрій Віталійович

ЛУЦЕ́НКО Юрій Віталійович (14. 12. 1964, Рівне) – політичний діяч. Народний депутат України (2002–05, 2007, від 2014). Орден князя Ярослава Мудрого 5-го ступ. (2006). Закін. Львів. політех. інститут (1989). Відтоді працював на виробництві; 1994–96 – у Рівнен. обл. раді та обл. держ. адміністрації; 1996–97 – нач. упр. регіон. наук.-тех. політики, 1997–98 – заступник Міністра у справах науки і техніки; 2005–06 і 2007–10 – Міністр внутр. справ України. Від 1996 – чл. Соціаліст. партії України, з якої вийшов 2006 на знак протесту проти входження соціалістів у коаліцію з КПУ та «Партією регіонів». Від 2000 – співголова акції «Україна без Кучми»; у листопаді 2004 – січні 2005 – чл. Комітету нац. порятунку, під час Помаранч. революції був одним із т. зв. польових командирів Майдану; від 2006 – засн. і голова громад. об’єднання «Народна самооборона». 26 грудня 2010 заарешт., 27 лютого 2012 за звинуваченнями у перевищенні служб. повноважень і нецільовому використанні держ. коштів засудж. до 4-х р. позбавлення волі. Безпідставне ув’язнення Л. із політ. мотивів спричинило гостру реакцію світ. спільноти, у деяких європ. країнах і США відбулися акції на його підтримку. 2012 Європ. суд з прав людини визнав арешт Л. незаконним і політично вмотивованим. 2013 звільнений згідно з Указом Президента України «Про помилування». У тому ж році ініціював створення громад. руху «Третя українська рес­публіка», який 2014 став політ. партією. Від 2016 – Ген. прокурор України. У ВР України 4-го скликання – чл. Комітету з питань будівництва, транспорту, житлово-комунал. господарства і зв’язку, фракції Соціаліст. партії України; 6-го – чл. фракції блоку «Наша Україна–Народна самооборона»; 8-го – голова фракції партії «Блок Петра Порошенка». Автор кн. «По обидва боки колючого дроту» (К., 2014).

Літ.: Кокотюха А. Юрій Луценко. Польовий командир. Х., 2007; Кралюк П. Світлотіні Юрія Луценка // ЛУ. 2015, 23 квіт.

В. П. Яніцький

Рекомендована література

  1. Кокотюха А. Юрій Луценко. Польовий командир. Х., 2007;
  2. Кралюк П. Світлотіні Юрія Луценка // ЛУ. 2015, 23 квіт.
завантажити статтю

Інформація про статтю

Автор:

Авторські права:

Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»

Бібліографічний опис:

Луценко Юрій Віталійович / В. П. Яніцький // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2017. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-59407

Том ЕСУ:

18-й

Дата виходу друком тому:

2017

Дата останньої редакції статті:

2017

Цитованість статті:

переглянути в Google Scholar

Для навчання:

використати статтю в Google Classroom

Тематичний розділ сайту:

Ключове слово:

EMUID (ідентифікатор статті ЕСУ):

59407

Кількість переглядів цього року:

31

Схожі статті

Лисянський
Людина  | Том 17 | 2016
Н. Б. Брайлян
Олесіюк
Людина  |  Том 24 | 2022
Ю. І. Макар
Бердник
Людина  |  Том 2 | 2003
В. Д. Білодід

Нагору