Луцик Дмитро Павлович
ЛУ́ЦИК Дмитро Павлович (21. 10. 1913, м. Тлумач, нині Івано-Фр. обл. — 25. 04. 2004, Львів) — лікар-терапевт. Чоловік Л. Луцик-Кордовської, батько Максима, Богдана та Олександра Луциків. Доктор медичних наук (1966), професор (1969). Навч. у Варшав. університеті (1935–39), закін. Львів. мед. інститут (1941), де й працював від 1942 (з перервами): 1972–73 — професор кафедри факультет. терапії; 1948–49 та 1974–97 — у Львів. НДІ гематології та переливання крові: 1974–81 — зав. лаб. електрон. мікроскопії; 1968–69 — завідувач кафедри факультет., 1969–71 — шпитал. терапії Івано-Фр. мед. інституту. Вивчав питання клін. гематології, зокрема клініки, класифікації та лікування гемобластозів, світлової та електрон. мікроскопії нормал. і патологічно змінених клітин крові, нативного та кріоконсервованого кістк. мозку. Запропонував визначення і клін.-цитол. класифікацію ретикульозів. Автор спогадів «60 років для народного здоровʼя» (Л., 2003).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Клинические наблюдения и особенности картины крови при ретикулезах // Сб. науч. тр. Львов. мед. ин-та. 1958. Т. 14; О синдроме Фелти // ВД. 1963. № 1; О диагностике лейкозов в стоматологии // Стоматология. 1964. № 2; Консервирование костного мозга при ультранизкой температуре с профилактическим раствором ГЕМЖЕЛ и его применение в клинике // Мат. 1-го съезда гематологов и трансфузиологов Украины. Х., 1980 (співавт.); Танатогенез Івана Франка // Acta Medica Leopoliensia. 1997. № 3–4.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
