Луцик Микола Олександрович
ЛУ́ЦИК Микола Олександрович (02(15). 09. 1912, нині Хмельн. обл. — 09. 12. 1998, м. Кривий Ріг Дніпроп. обл.) — майстер різьблення на дереві. Народний художник СРСР (1988). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Освіта середня. Працював 1932–72 (з перервою) на буд-ві Криворіз. металург. заводу «Криворіжсталь», модельником ливар. цеху. На творчість Л. справили вплив криворіз. краєзнавці О. Васякін, Б. Куновський, М. Северенчук, О. Степаненко, Ю. Сич. Учасник міських, обл., всеукр. мистецьких виставок від 1975. Персон. — у Кривому Розі (1982), Москві (1988). Створюючи казк. персонажів, погруддя, скульптурні композиції на вироб. і козац. тематику, посуд, макети церков та істор. будівель, палиці, люльки, використовував переважно горіх, каштан, липу, бук, дуб і сосну. Про його творчість на укр. телебаченні знято фільм. Деякі роботи зберігаються у Криворіз. істор.-краєзн. музеї.
Додаткові відомості
- Основні твори
- серія — «Персонажі за легендами Криворіжжя», «Славетні земляки» (обидві — 1970–80-і рр.); погруддя — Б. Полєвого (1972), С. Ковпака (1973), Т. Шевченка (1974), Л. Толстого (1975), В. Висоцького (1979); скульптурні композиції — «Візник», «Тачечник», «Сталевар», «Горновий», «Будівничий» (усі — 1982–85, для Музею Криворіз. металург. заводу), «Козак Ріг» (1989), «Іван Сірко» (1988), «Полковник Іван Сіромаха» (1990), «Козак Сава Самодрига» (1991), «Запорожець» (1992).
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
