Луцик Михайло Петрович

ЛУ́ЦИК Михайло Петрович (31. 12. 1921, с. Волосянка, нині Сколів. р-ну Львів. обл. — 14. 04. 2006, м. Ско­ле) — учасник національно-визвольного руху. В березні 1939 брав участь у боях з угорцями на Закарпатті. Від осені 1939 — повіт. провідник ОУН на Сколівщині; від 1941 — рай. провідник Юнацтва ОУН у Львові. 28 жовтня 1944 заарешт. рад. органами держ. безпеки, 29 грудня того ж року засудж. до 15-ти р. таборів суворого режиму та 5-ти р. заслання. Учасник підготовки повстання у воркутин. таборах (РФ). Звільнений і ре­абіліт. 1956. Відновив діяльність в ОУН. 19 листопада 1957 за­арешт. удруге, 19 грудня того ж року засудж. до 15-ти р. позбав­лення волі. Покарання відбував у Владимир. в’язниці, мордов. і перм. таборах (усі — РФ). 1972 звільнений. Відмовився від рад. громадянства і вимагав відпустити його в Австрію. 1973 за зви­нуваченням у бродяжництві засудж. до 2-х р. таборів. 1974 ви­знаний психічно хворим і направ­лений у Дніпроп. спец. психіатр. лікарню. Після експертизи у ВНДІ заг. і судової психіатрії (Мос­ква) 1978 діагноз знято, а Л. звільнено. Співпрацював з Укр. Гельсин. групою, збирав ма­теріали з історії визв. боротьби.

Рекомендована література

1. Три повстання Січків: В 2 т. Х., 2003.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю