Луцик Михайло Петрович

ЛУ́ЦИК Михайло Петрович (31. 12. 1921, с. Волосянка, нині Сколів. р-ну Львів. обл. — 14. 04. 2006, м. Ско­ле) — учасник національно-визвольного руху. В березні 1939 брав участь у боях з угорцями на Закарпат­ті. Від осені 1939 — повіт. провід­ник ОУН на Сколівщині; від 1941 — рай. провід­ник Юнацтва ОУН у Львові. 28 жовтня 1944 заарешт. рад. органами держ. без­пеки, 29 грудня того ж року засудж. до 15-ти р. таборів суворого режиму та 5-ти р. засла­н­ня. Учасник під­готовки пов­ста­н­ня у воркутин. таборах (РФ). Звільнений і ре­абіліт. 1956. Від­новив діяльність в ОУН. 19 листопада 1957 за­арешт. удруге, 19 грудня того ж року засудж. до 15-ти р. по­збав­ле­н­ня волі. Покара­н­ня від­бував у Владимир. вʼязниці, мордов. і перм. таборах (усі — РФ). 1972 звільнений. Від­мовився від рад. громадянства і вимагав від­пустити його в Австрію. 1973 за зви­нуваче­н­ням у бродяжництві засудж. до 2-х р. таборів. 1974 ви­­знаний психічно хворим і направ­лений у Дні­проп. спец. психіатр. лікарню. Після екс­пертизи у ВНДІ заг. і судової психіатрії (Мос­ква) 1978 діа­гноз знято, а Л. звільнено. Спів­працював з Укр. Гельсин. групою, збирав ма­теріали з історії визв. боротьби.

Завантажити статтю