Луциківка

ЛУ́ЦИКІВКА – село Білопільського району Сум­ської області. Луциків. сільс. раді підпорядк. села Болотишине (до 2016 – Радянське) та Пти­че. Знаходиться на р. Сула (при­тока Дніпра), за 57 км від райцентру та за 23 км від залізнич. ст. Вири. На Пн. Сх. прилягає до с. Марківка. Пл. Л. 2,03 км². За переписом насел. 2001, у Л. проживали 590, у Болотишиному та Птичому – по 27 осіб; станом на 2016 у Луциків. сільс. раді – 502 особи; переважно українці. Засн. у 1-й пол. 17 ст. Згодом сюди прибуло багато переселенців з Правобереж. України. Л. вперше згадується у писем. джерелах 1700. Деякий час вона була слободою. 1765–80, 1797–1835 – у складі Сло­бід.-Укр., 1835–1925 – Харків. губ., 1780–96 – Харків. намісни­цтва, від 1932 – Харків. обл.; 1780–1923 – Лебедин. пов. У 19 – на поч. 20 ст. – село Марків. волості. Від 1-ї пол. 19 ст. Л. належала підполковнику Івану Курису, потім – його сину Платону. Пізніше село відійшло до племінниці Курисів – Є. Альбранд-Булатович. Тут минули дитинство й останні роки життя її сина – географа, етнографа, дослідника Африки, церк. діяча О. Булатовича (збереглися його могила та капличка побл. неї; див. також Булатовичники). Булатовичі значну частку своїх земель здавали в оренду цукрозаводчику Харитоненку. 1905 відбулося значне селян. заворушення, на придушення якого прибув козац. загін з Лебедина. 1914 проживали 2961, 1926 – 2860 осіб. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (померло бл. 500 осіб), зазнали сталін. репресій. Від жовтня 1941 до вересня 1943 – під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світової війни воювали 364 жит., з них 270 загинули. Наприкінці 1970-х рр. мешкала 861 особа. Нині у Л. – заг.-осв. школа; Будинок культури, б-ка; фельдшер. пункт. Діє церква Покрови Пресвятої Богородиці УПЦ МП (зведена на поч. 2010-х рр.). Встановлено мемор. комплекс воїнам-землякам і воїнам-визволителям, які загинули під час 2-ї світової війни, пам’ятний знак жертвам голодомору. Серед видат. уродженців – Герой Радянського Союзу Ф. Дудник.

Ю. І. Дрозд

Фотоілюстрації

Читати у файлі PDF