Луцьк

Визначення і загальна характеристика

ЛУЦЬК (давня назва — Лучеськ) — місто обласного значе­н­ня, адміністра­тивний, економічний і культурний центр Волинської області. Має статус істор. насел. місця. Знаходиться на р. Стир (притока Припʼяті, бас. Дні­пра), за 388 км від Києва, за 150 км від кордону з Білорус­сю та за 85 км від кордону з Польщею. Площа 42,6 км². За пере­писом 2001, насел. становило 208 816 осіб (складає 105,6 % до 1989): українців — 92,5 % (86 %), росіян — 6,2 % (11,9 %), білорусів — 0,5 % (0,9 %), поляків — 0,2 % (0,3 %), євреїв — 0,04 % (0,2 %); станом на січень 2017 — 217 033 особи. Важли­вий автомоб. (проходять шляхи: Луцьк–Ковель–­Брест, Луцьк–Київ, Луцьк–Львів, Луцьк–Чернівці, Луцьк–Ягодин–Хелм, Луцьк–Люб­лін) і залізнич. (Київ–Варшава, Київ–Берлін, Київ–Львів, Київ–­Брест) вузол. Р-ни: Старе місто, Центральний, Завокзаль­ний, Теремно, Гуща, Вишків, Кіч­карівка, Красне, Гнідава, Верес­неве, Дубнівський. Тер. Л. за функц. при­значе­н­ням і характером викори­ста­н­ня поділяють на 5 зон: сельбищну, пром., ко­мунально-склад., центр. загаль­номіську та ландшафтно-рекреаційну. Внутр.-міські пере­везе­н­ня здійснює мережа автобус. (32) і тролейбус. маршрутів, а також маршрут. таксі. На тер. міста виявлено залишки 2-х поселень доби неоліту (4 і 3 тис. до н. е.), 2-х поселень доби брон­зи (2 тис. до н. е.), землянок і назем. жител словʼян. поселень, зна­йдено артефакти давньорус. часів. Уперше згадується в Іпатіїв. літописі під 1085 у ході між­усоб. боротьби нащадків київ. князя Ярослава Мудрого, зокрема пові­домлялося про його захопле­н­ня черніг. князем Володимиром Всеволодичем (пі­зніше — київ. князь Володимир Мономах) та втечу лучан. правителя, волин. і туров. князя Яро­полка Ізяславича. За тверджен­ням польс. історика 15 ст. Я. Длу­ґоша, місто заснував 1000 київ. князь Володимир Святославич. Л. був закладений на пере­тині торг. шляхів, що вели до країн Балтії та Заходу, а судноплавні артерії зʼ­єд­нували його з Києвом і чорномор. портами, тому по­ступово пере­творився на ва­жливий екон. центр. Давнє місто мало й вигідне оборон­не роз­ташува­н­ня: на Пн. і Зх. омивав Стир (звідси й назва — від слова «лук», тобто вигин, коліно), на Пд. протікав Глушець, зі Сх. оточували не­прохідні болота. За ін. версією, поселе­н­ня на­зване так тому, що його заснував вождь сх.-словʼян. племені дулібів Лука. Л. посідав 2-е м. на Волині за політ. і екон. значе­н­ням після Володимира (нині м. Володимир-Волинський Волин. обл.). Після поділу Володимир. князівства 1149 став центром уділ. князівства. У 12 ст. у ньому вже були потужні деревʼяні укріплен­ня. Навесні 1150 лучанам вдалося витримати 6-тижневу облогу військ Юрія Долгорукого. Від 1199 — у складі Галиц.-Волин. князівства. 1241 місто за­знало руйнувань під час монголо-татар. навали, однак його досить швидко від­новили. 1252 Л. без­успішно штурмувало військо монголо-татар. темника Куремси. Згодом князь Данило Галиць­кий на вимогу темника Бурундая наказав зруйнувати укріпле­н­ня кількох міст, зокрема й Л. На­прикінці 13 — на поч. 14 ст. зведено камʼяний замок. Від 1432 — у складі Великого князівства Литовського. Л. був резиденцією литов. князів Любарта (до 1385), Вітовта (1392–1430) та Свидриґайла (1431–52). За часів Вітовта Л. став 2-м за значе­н­ням містом Великого князівства Литовського після Вільно (нині Вільнюс). У 15 ст. почали роз­виватися ремісн. цехи та формуватися значні євр., вірм. і караїм. громади. Від­тоді до серед. 17 ст. — один з найбільших центрів ремісн. виробництва та торгівлі в Укра­їні. 1429 тут від­бувся зʼїзд європ. монархів з низки політ. і екон. питань, зокрема й щодо захисту від турків і церк. унії. Тоді у Л. прибули бл. 15 тис. осіб, що у кілька разів пере­вищувало тогочасне насел. міста. Окрім Вітовта, який на зʼ­їзді хотів отримати до­звіл на коронува­н­ня, організац. функції виконували пред­ставники литов. і руських князів. родів Гольшанських, Друць­ких, Курдеїв, Курцевичів, Олельковичів, Острозьких, Санґушків, Чарторийських, Четвертинських, луцькі катол., православні, вірм. єпис­копи, вище євр. духівництво. У Луцькому зʼ­їзді взяли участь імператор Священ. Рим. імперії, угор., нім. і чес. король Сиґізмунд І, польс. король Владислав ІІ Яґайло, данський і швед. король Ерік VII, великий князь Московський Василь ІІ Темний, магістр інфлянд. ордену Зиґфрід Ландорф Шпанхайм, командор тевтон. ордену Герхард фон Балґі, папський легат Андрій Домінікан, візант. посланець Лев Кантакузін. 1432 Л. на­дано Маґ­дебур. право. Після Люб­лін. унії 1569 місто ві­ді­йшло до Польщі, стало центром воєводства. 1595 жит. брали участь у козац.-селян. пов­стан­ні під проводом С. Наливайка. Від поч. 17 ст. у Л. функ­ціонували ордени єзуїтів, бригідок, домініканців, кармеліток, бернардинців, тринітаріїв, василіян. Бл. 1617 створ. православне Хрестовоздвижен. (Че­снохрест.) братство, згодом при ньому від­крито школу, друкарню та шпиталь. Ним опікувалися укр. шляхтичі Волині Л. Древинський, М. Гулевич-Воютинський, князь А. Пузина (від 1632 — Луць­кий православ. єпис­коп) та ін., його членами також були окремі пред­ставники старшини Війська Запорозького. Братство за­ймалося громад., просвітн. і культур. діяльністю, благодійни­цтвом, боролося з катол. і уніат. заси­л­лям. У серед. 17 ст. воно почало занепадати, а на поч. 18 ст. припинило існува­н­ня (1871 від­новлено; див. Луцьке Хресто­воздвиженське братство). 1629 було 546 дворів, мешкало 3,3 тис. осіб. Під час Визв. боротьби під проводом Б. Хмельницького та у часи Руїни Л. за­знав спустошень. За умовами Андрусів. пе­ремирʼя 1667 залишився у ме­жах Польщі. Упродовж 18 ст. в околицях Л. активно діяли гайдамац. загони. У 2-й пол. 18 ст. налічувалося бл. 5 тис. жит. Після 3-го поділу Польщі 1795 Л. ві­ді­­йшов до Рос. імперії. У 19 — на поч. 20 ст. — повіт. центр Волин. губ. 1832 від­крито г-зію. Після прокладе­н­ня залізниці у 1890-х рр. роз­почався пром. роз­виток, зокрема згодом працювали чавуноливар., цегел., 2 пивоварні заводи, паровий млин, картон­на ф-ка. 1895 мешкали 15 125 осіб. Під час 1-ї світової війни у Л. і його околицях від­бувалися запеклі бої. У ході воєн. дій на­прикінці 1910-х рр. влада неодноразово змінювалася; 16 травня 1919 сюди уві­йшли польс. війська. На поч. 1920-х рр. нараховувалося бл. 30 тис., на­прикінці 1930-х рр. — бл. 40 тис. жит. За пере­писом 1931, проживали 48,8 % юдеїв, 30 % — католиків, 17,8 % — православних. 1918–35 існувала громад. Луцька повітова «Просвіта», 1931–39 — політ. Волинське українське обʼ­єд­на­н­ня та осв.-реліг. Товариство ім. Петра (Могили). 1924–26 функціонував Луцький міський театр ім. Ю. Словацького, 1928–39 — Волинський український театр. 1921–39 — центр Волин. воєводства Польщі, від 1939 — Волин. обл. УРСР. Водночас 1940–62 і від 1966 — райцентр. 23–24 червня 1941 вояки НКВС на по­двірʼї Луцької тюрми роз­стріляли понад 3 тис. осіб. Від 25 червня 1941 до 5 лютого 1944 — під нім.-фашист. окупацією; місто було центром генерал-комісаріату «Волинь–Поділ­ля» райхскомісаріату «Україна». Нацисти на тер. міста створили кілька євр. ґетто, у яких утримували бл. 17 тис. осіб (пере­важно були вбиті). Діяло рад. під­пі­л­ля. До серед. 1950-х рр. вели збройну боротьбу загони ОУН–УПА. У післявоєн­ні роки в місті збудовано низку нових потуж. під­приємств, що спричинило збільше­н­ня кількості жит. (1959 — 55 663, 1970 — 93 863, 1979 — 137 344). Нині Л. — центр Волин. пром. вузла. Серед гол. під­приємств міста (загалом 57): машинобудува­н­ня та металооб­робле­н­ня — Авто­складал. завод №1 автомобіл. компанії «Бог­дан Моторс» (див. Луцький автомобільний завод), Луцький ремонтний завод «Мотор», «СКФ Україна» (Луць­кий під­шипник. завод), «Во­линь-Авто», «Електротермометрія», «Луцьк­комунмаш», «Під­шипник-енерго­ремонт», «Укрмаш­пром­проект», «Модерн-Експо»; хім. промисловості — «Луцьк­пластмас» (2013 виробництво призупинено), «Хімпласт»; хім.-фарма­цевт. промисловості — «Волиньфарм», Зх. фар­мацевт. ком­па­нія, «Луцьк­фармація»; папер. промисловості — Луцька картон­но-паперова фабрика; деревооб­роб. промисловості — «Луцькі меблі»; легкої промисловості — «Едельвіка», Лу­ць­ке вироб.-торг. швейне під­приємство «Волинь»; буд. промисловості — «Інтер­трейд», «Ліхтнер Бетон Луцьк», «Луцьксантехмонтаж № 536», Луцький домобуд. ком­бінат, Луцький завод буд. конструк­цій; харчової промисловості — Луцький мʼя­сокомбінат № 1, «Луцьк­кондитер», «Луцьк Фудз», Гнідав. цукр. завод, «Волин. пекар», Луць­кий комбінат хлібо­продуктів № 1, «Теремно Хліб», Луцький пив­завод, Луцьке провадже­н­ня діяльності держ. під­приємства «Укрспирт»; полігр. промисловості — Волин. обл. друкарня. До 2013 працював Волинський шовковий комбінат. У Л. — Сх.-європ. університет (див. Волинський державний університет ім. Лесі Українки), Луцький національний технічний університет, Волинський ін­ститут економіки та менеджменту, Волин. ін­ститут післядиплом. пед. освіти, Луцький біо­тех. ін­ститут Між­­нар. наук.-тех. університету, Луцький гуманітар. університет; Волинське державне училище культури і мистецтв, Волин. технікум Нац. університету харч. технологій, Коледж технологій, бізнесу та права Сх.-єв­роп. університету, Луцьке вище профес. училище, Луцьке вище профес. училище будівництва та архітектури, Луцький базовий мед. коледж, Луцький кооп. коледж Львів. комерц. академії, Луцький пед. коледж, Луцький центр профес. освіти, Тех. коледж Луцького тех. університету, Волинська духовна семінарія УПЦ КП, Волинська духовна семінарія УПЦ МП; 28 заг.-осв. шкіл, з них 4 гімназії та 3 ліцеї, 40 до­шкіл. закладів. Заклади культури: Волинська обласна філармонія, Волинський обласний театр ляльок, Волинський обласний український музично-драматичний театр ім. Т. Шевченка, Палац культури, 2 Будинки культури, 2 клуби, 2 кінотеатри, 16 б-к, зокрема Волинська державна обласна універсальна бібліотека ім. Олени Пчілки та Волинська обласна медична бібліотека, Центр дит. і молодіж. творчості «Диво», художня та 3 муз. школи, Волинський крає­­знавчий музей, Волинський ре­гіональний музей українського війська та військової техніки, Волинської ікони Музей (серед ін. філій Волин. краєзн. музею — худож. та історії Луцького братства музеї), Органів внутрішніх справ Волині Музей історії, аптека-музей, музеї Волин. пошти, Волин. ТРК, дзвонів, жертв тоталітар. режимів, історії кінемато­графії та фотомистецтва Волині, історії становле­н­ня судової влади на Волині, книги, «Лесина вітальня», тех. про­гресу, при Сх.-європ. університеті (археол., геол., етно­графії Волині та Поліс­ся, історії закладу, Лесі Українки), Луцькому тех. університеті (історії закладу), Волин. ін­ституті післядиплом. пед. освіти (освіти), 4 галереї. Мед. допомогу надають 9 лікув. установ. Є 13 готелів і 3 хостели; 127 від­діл. банків («Приватбанку» — 30, «Оща­дбанку» — 20, «Укрсиб­банку» — 6, «Кредобанку» — 5). За межами Волині здобули популярність Волинський народний хор Державний академічний і нар. аматор. колективи: ансамбль нар. музики «Во­линяночка», 2 духові оркестри, оркестр нар. інструментів «Волинянка», хор. капели «Дзвони Холмщини», «Злагода», «Посвіт», чол. хор ветеранів війни та праці «По­двиг», танц. ансамблі «Волинянка» та «Юність». Виходять газети «Волинська газета», «Во­линь-Нова», «Луцький замок», «Сімʼя і дім», «Ві­домості-інфо», «Вісник+К», «Віче-інформ», «Діа­лог», «Слово Волині», «Твій вибір ТВ», «Телерадіогазета», «Хроніки Любарта». Функціонують телека­нал «Нова Волинь», ТРК «Аверс», ТВО «Радіомовле­н­ня». 1985 створ. Луцький історико-куль­турний заповід­ник. Памʼят­ки архітектури заг.-держ. значе­н­ня: верх. (Любарта, Луцький) замок на на вул. Кафедральна, № 1^а — вʼїзна (кін. 13 ст.), Стирова (Свидриґайла; 14–15 ст.), Владича (13–15 ст.) башти, мури (кін. 13 — 15 ст.), шляхет. (1789) і єпис­коп. (1814) будинки; оборон­на башта з муром у Старому місті (14–15 ст.); синагога на вул. Данила Галицького, № 19 (кін. 14 ст. — 1629); церкви на вул. Данила Галицького, № 12 (Покровська, 1876), № 2 (Хрестовоздвиженська, 1619–1887); житл. будинки на вул. Кафедральна, № 23 (Пузини; 16 ст.) та на вул. О. Пушкіна, № 2 (17–19 ст.); монастирі єзуї­тів на вул. Кафедральна, № 6 (костел Петра і Павла, келії; 1606–10), № 17 (дзвіниця, 1539), шариток на вул. Кафедральна, № 19 (15–17 ст.), бригідок на вул. Кафедральна, № 16 (1624), василіян на вул. Й. Кондзелевича, № 5 (1647), тринітаріїв на вул. Д. Медведєва, № 4 (1729), бернардинців на вул. Лесі Укра­їнки, № 60 (Свято-Троїц. кафедрал. собор, 1752–55) і про­спекті Волі, № 2 (келії, 1752–55; брама, 1876), домініканців на вул. М. Драгоманова, № 26 (1752). Під охороною держави також — 66 памʼя­ток архітектури місц. значе­н­ня: церк­ва Іоан­на Богослова (найдавніша, частково збережена споруда на тер. верх. замку; 12 ст.) і княжий палац (14 ст.) на вул. Кафедральна, № 1а; вірм. церква на вул. П. Савельєвої, № 12 (15 ст.); житл. будинки з під­валами на вул. М. Драгоманова, № 2, 4, 7, 11, 11^а, 15, 17, 19, 21 (усі — 16–19 ст.); сиротинець «Ангеліка» на вул. Д. Братковського, № 31, житл. будинок на вул. Плитниця, № 7 (обидва — 18 ст.); кірха на вул. Караїмська, № 16, житл. будинки на вул. М. Драгоманова, № 12, 23, 29, Лесі Українки, № 5, Плитниця, № 1, Данила Галицького, № 12, Д. Братковського, № 10, костел. будинок на вул. Д. Братковського, № 20 (усі — 19 ст.); гостин. двір на вул. Кафедральна, № 4, церк.-приход. школа на вул. Караїмська, № 11, костел монастиря домініканців на вул. Кафедральна, № 29, будинок пастора на вул. Караїмська, № 16, комплекс гарнізон. споруд на вул. Стрілецька, житл. будинки на вул. Кафедральна, № 25, М. Драгоманова, № 1, 27, Лесі Українки, № 2, 7, 13, 15, 32, Данила Галицького, № 5, 20, 22, Д. Братковського, № 4, 19, 22, П. Савельєвої, № 7, 8, Караїмська, № 9, прибутк. будинки на вул. П. Савельєвої, № 6, 12^а (усі — поч. 20 ст.); євр. ґміна на вул. Б. Хмельницького, № 6 (1921); земел. банк на вул. В. Вин­ниченка, № 8 (1930); житл. будинок на вул. Ю. Ярощука, № 16 (1934); головпоштамт на вул. Кривий Вал, № 19 (1938); кінотеатр на вул. Пʼятницька гірка, № 12 (1939); площа (1950), адм. будівлі на площі Волі, № 13 (1958), житл. будинки на площі Волі, № 8, 10 (обидва — 1959), № 11 (1960), № 15 (1959); Будинок урочистих подій на про­спекті Соборності, № 18 (1985). Діє 131 реліг. громада: УПЦ КП, УПЦ МП, УАПЦ, УГКЦ, РКЦ, євангел. християн-баптистів, пʼятидесятників, адвентистів сьомого дня, свідків Єгови, лютеран, юдеїв та ін. 2001 засн. Луцький Свято-Архангельський чоловічий монастир УПЦ КП. Тер. і обʼєкти природно-заповід. фонду: заказники Гнідавське болото (1995, 116,6 га, заг.-зоол.), Пташиний гай (1993, 10 га, орнітол.), памʼятки природи Дуб плакучої форми (1978), Дубовий гай (1993, 1 га), Лесин ясен (1972), Меморіал (1993, 5 га), Платан західний (1976; усі — ботан.), Теремнівські стави (1993, 6 га, гідрол.; усі — місц. значе­н­ня). 1964 засн. Центр. парк куль­тури і від­починку ім. Лесі Українки (77,5 га), 1985 — Парк 900-річчя Л. (18,6 га). Є Луцький ботанічний сад «Волинь». У Луцькому міському зоопарку (4,2 га) — 42 види фауни, зокрема леви, вед­меді, благородні олені, бізони, антилопи, лами, дикобрази, єно­топодібні собаки, фазани, павичі, чорні лебеді. Встановлено 2 памʼятники (побл. Волин. обл. укр. муз.-драм. театру ім. Т. Шев­ченка — памʼятка монум. мистецтва нац. значе­н­ня, 1977, скульптори А. Німенко, М. Обезюк, В. Жигулін, скульптор С. Кілес­со — й у Центр. парку культури та від­починку ім. Лесі Українки) та погру­д­дя Лесі Українки, мемор. комплекс «Вічна Слава» (памʼят­ка історії нац. значе­н­ня, 1977, скульптори М. Вронський, В. Гнє­здилов), памʼятники Т. Шевченку (два), М. Грушевському, Героям Небесної сотні, погру­д­дя Олени Пчілки, С. Бойка, монумент-каплицю Борцям за волю України, стелу на брат. могилі воїнів 2-ї світової війни, памʼятні знаки св. Миколаю, на честь 2000-ліття Різдва Христового, на честь 1010-ліття заснува­н­ня Во­лин. єпархії, М. Теодоровичу, жертвам депортації з укр. етніч. зе­мель у Польщі, роз­стріляним органами НКВС 23–24 червня 1941, волинянам-солдатам ос­тан. призову 2-ї світової війни, воїнам-афганцям, ліквідаторам аварії на ЧАЕС і по­страждалим від Чорнобил. ката­строфи. Серед видат. уродженців — польс. мово­знавець 19 ст. М. Крушевський, фахівець у галузі механіки руйнува­н­ня, чл.-кор. НАНУ В. Стрижало, вчені-лікарі О. Атаман, Г. Ве­рич, О. Гавриш, М. Голубчиков, Й. Дейч, Б.-Р. Дзьоба, О. Кіцера, І. Малиновська, В. Мʼялков­ський, В. Чопʼяк, провізор М. Гик, геолог О. Бобров, фахівець у галузі фізіології та біо­хімії рослин Н. Воробець, фахівець у галузі електр. систем і мереж О. Данилюк, психолог Л. Засєкіна, мово­знавець Н. Костусяк, економгео­граф Н. Коцан, радіо­технік Є. Мачуський, економіст Н. Павліха, політологи Я. Білинський, І. Качановський, педагог, громад. діяч О. Запорожець; пись­мен­ники, літературо­знавці, публіцисти А. Абчук, М. Гаско, Я. Гудемчук, О. Гундер, О. Забужко, Ю. Іваниченко, П. Коробчук, І. Кравчук, П. Кривенко-Матвієнко, О. Кротюк, В. Лит­вак, Г. Мачтет, Ю. Олійник, О. Оль­хова, О. Пащук, Ю. Сичук, Леся Холодюк; живописці, мистецтво­­знавці та письмен­ники М. Дьомін, Б. П. Певний, етно­граф і мистецтво­­знавець Г. Стельмащук; живописець, нар. художник України В. Колесников, художники, нар. майстри С. Волошина, О. Диш­ко, Т. Домбровська, Г. Івашків, Є. Конопацький, В. Конська, В. Кусик, О. Кучма, М. Савицький, А. Салко, І. Форостецька, скульпторка Н. Левитська; архітектори Т. Гардасевич, О. Кліщук; спів­ак, нар. арт. України А. Глазирін, спів­ак, хор. диригент, засл. арт. України М. Палій, спів­ачка Н. Кравцова; музико­знавці В. Дра­ганчук, Т. Кривицька, О. Кушнірук; трубач, кер. ансамблів, засл. арт. України В. Колесников, баяніст, диригент А. Дубій; композитори, засл. діячі мистецтв України Л. Ма­твійчук, В. Тиможинський, композитор І. Корнілевич, композитор, диригент, муз. і театр. діяч К. Кукловський, композитор, диригент, баяніст В. Рунчак; артистка балету, нар. арт. РФ С. Захарова, артист балету, балет­мейстер, засл. арт. РФ В. Ми­хайловський, балет­мейстер, засл. арт. України В. Смирнов, артистка роз­мов. жанру, засл. арт. УРСР Л. Загородня, актори, засл. арт. України Л. Зеленова, Л. Мороз, О. Ярошенко; громад. діячі К. Десницька, П. Крамаренко; церк. діяч Александр (О. Петровський); спортс­мен (кульова стрільба) О. Колодій, футболіст А. Тимощук, велосипедистка (трек) О. Цьось. З Л. повʼязані життя та діяльність письмен­ника-полеміста 2-ї пол. 16 — поч. 17 ст. І. Вишенського, громад. діячки 17 ст. Г. Гулевичівни, церк. і політ. діяча 16 — поч. 17 ст. К. Терлецького, церк., освіт. і політ. діяча 17 ст. Петра Могили, держ. і військ. діяча 17 ст. І. Виговського, іконописця остан. чв. 17 — 1-ї пол. 18 ст. Й. Кондзелевича, поета, громад. діяча 18 ст. Д. Братковського, письмен­ника, етно­графа, пере­кладача 19 ст. П. Куліша, польс. поета, драматурга остан. чв. 18 — 1-ї чв. 19 ст. А. Фелінського, польс. письмен­ника, історика, громад.-політ. діяча 19 ст. Ю.-І. Кра­шевського, польс. письмен­ника, композитора, художника 19 ст. Н. Орди, діяча РКЦ 19 ст. З. Фелінського, караїм. письмен­ника, археолога 19 ст. А. Фірковича; фізика, президента АН СРСР С. Вавилова, математика, академік АН УРСР М. Кравчука, історика, публіциста, політ. діяча В. Липинського, геолога, гео­графа, академік ВУАН, АН Білорусі, дійс. чл. НТШ П. Тутковського, польс. історика, археолога, музеє­знавця Я. Фітцке; поетеси, літ. критика Лесі Українки та її матері, письмен­ниці, громад.-культур. діячки Олени Пчілки, письмен­ника, культур. діяча М. Левицького, письмен­ника, пере­кладача, літ. критика Ю. Покальчука, польс. письмен­ників Ґ. Запольської, Ю. Лободовського, письмен­ників, засл. діячів мистецтв України П. Маха, В. Слапчука та Й. Струцюка; художників О. Валенти, Б. Карабуліна, архітекторів Л. Маслова, Р. Метельницького; спів­ака, нар. арт. УРСР, Героя України В. Зінкевича; генерала Армії УНР О. Алмазова, польс. держ. діяча Г. Юзефського.

Літ.: Lutsk na Wulyniu: Opis historyczno-fizjograficzny dr. Adama Wojnicza. Lutsk, 1922; Дублянський А. Луцьк: Істор. нарис. Лц., 1934; 1996; Маслов Л. Архітектура старого Луцька. Л., 1939; Левкович І. Нарис історії Волинської землі (до 1914 р.). Він­ніпег, 1953; Тихомиров М. Н. Древнерус­ские города. Москва, 1956; Михайлюк О. Г. та ін. Луцьк: Нарис історії міста. Лц., 1959; Вільний В. М. Луцьк. К., 1966; Якубʼюк А. М. Луцьк: Путівник-інформатор. Л., 1983; Котляр Н. Ф. Формирование тер­ритории и возникновение городов Галицко-Волынской Руси. ІХ–ХІІІ вв. К., 1985; Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Поліс­ся (Краєзн. слов. — від найдавніших часів до 1914). Т. 2. Він­ніпег, 1986; Літопис Руський / Пер. з давньорус. К., 1989; Толочко П. П. Древ­нерус­ский фе­одальный город. К., 1989; Луцьк у 50-х роках XX столі­т­тя на світлинах Ірини Левчанівської: Фотоальбом. Лц., 2003; Луцьк: Інформ.-турист. довід. Лц., 2003; Бойко І. «Стир-місто». Нотатки художника, малюнки, графіка. Лц., 2004; Денисюк В. Т. Луцьку — 920 років: Істор.-краєзн. нариси. Лц., 2005; Пясецький В. Е., Мандзюк Ф. Г. Вулиці і май­дани Луцька: Істор.-краєзн. довід. Лц., 2005; Садовнік Т., Бірюліна О., Баран В. Європейський зʼїзд 1429 року у Луцьку. Лц., 2005; Минуле і сучасне Волині та Поліс­ся: Луцька міська громада: історія, традиції, люди: Мат. XXVI Волин. обл. наук.-істор.-краєзн. конф., присвяч. 16-й річниці Незалежності України, 510-й річниці на­да­н­ня м. Луцьку Маґдебурзького права і 390-й річниці створе­н­ня Луцького православ. братства, м. Луцьк. Лц., 2007. Вип. 26; Мойсіюк К. Луцьк. Прогулянки містом: Турист. путівник. Лц., 2007; Старий Луцьк: Наук.-інформ. зб. Лц., 2007. Вип. 3; 2008. Вип. 4; 2009. Вип. 5; 2010. Вип. 6; 2013. Вип. 9; Терський С. В. Історія Луцька. Т. 1: Лучеськ X–XV ст. Л., 2007; Троневич П. О. Луцький замок в історії України. Лц., 2007; Мандзюк Ф. Г., Оку­невич В. П. У Луцькому замку: Путівник. Лц., 2008; Волинь туристична: Путівник. К., 2008; Левчанівська І. О. Луцьк колись і тепер: Альбом світлин. Л.; Дубно, 2009; Луцьк: Фотоальбом. Лц., 2010; Луцьк за роки незалежності. 1991–2011. Лц., 2011; Колосок Б. В. Луцьк — памʼят­ка архітектури та містобудува­н­ня: Істор.-краєзн. нарис. Лц., 2012; Літевчук В. Луцьк у старовин­ній листівці, гравюрі та фото­графії. Лц., 2012; Пясецький В. Е. Пройдімося давнім Луцьком: Вибр. істор.-краєзн. новели та нариси. Лц., 2012; Його ж. Луцьк: старе місто: Істор.-краєзн. нарис. Кн. 1. Лц., 2013; Луцька зам­кова книга, 1560–1561 рр. Лц., 2013; Луцьк. Архітектура в замальовках. Лц., 2014.

М. Я. Романюк, Н. П. Бунда, Б. Л. Каліш, К. В. Теліпська

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю