Луцьк

ЛУЦЬК (давня назва – Лучеськ) – місто обласного значення, адміністративний, економічний і культурний центр Волинської області. Має статус істор. насел. місця. Знаходиться на р. Стир (притока Прип’яті, бас. Дніпра), за 388 км від Києва, за 150 км від кордону з Білоруссю та за 85 км від кордону з Польщею. Пл. 42,6 км². За переписом 2001, насел. становило 208 816 осіб (складає 105,6 % до 1989): українців – 92,5 % (86 %), росіян – 6,2 % (11,9 %), білорусів – 0,5 % (0,9 %), поляків – 0,2 % (0,3 %), євреїв – 0,04 % (0,2 %); станом на січень 2017 – 217 033 особи. Важливий автомоб. (проходять шляхи: Луцьк–Ковель–Брест, Луцьк–Київ, Луцьк–Львів, Луцьк–Чернівці, Луцьк–Ягодин–Хелм, Луцьк–Люблін) і залізнич. (Київ–Варшава, Київ–Берлін, Київ–Львів, Київ–Брест) вузол. Р-ни: Старе місто, Центральний, Завокзальний, Теремно, Гуща, Вишків, Кічкарівка, Красне, Гнідава, Вересневе, Дубнівський. Тер. Л. за функц. призначенням і характером використання поділяють на 5 зон: сельбищну, пром., комунально-склад., центр. загальноміську та ландшафтно-рекреаційну. Внутр.-міські перевезення здійснює мережа автобус. (32) і тролейбус. маршрутів, а також маршрут. таксі. На тер. міста виявлено залишки 2-х поселень доби неоліту (4 і 3 тис. до н. е.), 2-х поселень доби бронзи (2 тис. до н. е.), землянок і назем. жител слов’ян. поселень, знайдено артефакти давньорус. часів. Уперше згадується в Іпатіїв. літописі під 1085 у ході міжусоб. боротьби нащадків київ. князя Ярослава Мудрого, зокрема повідомлялося про його захоплення черніг. князем Володимиром Всеволодичем (пізніше – київ. князь Володимир Мономах) та втечу лучан. правителя, волин. і туров. князя Ярополка Ізяславича. За твердженням польс. історика 15 ст. Я. Длуґоша, місто заснував 1000 київ. князь Володимир Святославич. Л. був закладений на перетині торг. шляхів, що вели до країн Балтії та Заходу, а судноплавні артерії з’єднували його з Києвом і чорномор. портами, тому поступово перетворився на важливий екон. центр. Давнє місто мало й вигідне оборонне розташування: на Пн. і Зх. омивав Стир (звідси й назва – від слова «лук», тобто вигин, коліно), на Пд. протікав Глушець, зі Сх. оточували непрохідні болота. За ін. версією, поселення назване так тому, що його заснував вождь сх.-слов’ян. племені дулібів Лука. Л. посідав 2-е м. на Волині за політ. і екон. значенням після Володимира (нині м. Володимир-Волинський Волин. обл.). Після поділу Володимир. князівства 1149 став центром уділ. князівства. У 12 ст. у ньому вже були потужні дерев’яні укріплення. Навесні 1150 лучанам вдалося витримати 6-тижневу облогу військ Юрія Долгорукого. Від 1199 – у складі Галиц.-Волин. князівства. 1241 місто зазнало руйнувань під час монголо-татар. навали, однак його досить швидко відновили. 1252 Л. безуспішно штурмувало військо монголо-татар. темника Куремси. Згодом князь Данило Галицький на вимогу темника Бурундая наказав зруйнувати укріплення кількох міст, зокрема й Л. Наприкінці 13 – на поч. 14 ст. зведено кам’яний замок. Від 1432 – у складі Великого князівства Литовського. Л. був резиденцією литов. князів Любарта (до 1385), Вітовта (1392–1430) та Свидриґайла (1431–52). За часів Вітовта Л. став 2-м за значенням містом Великого князівства Литовського після Вільно (нині Вільнюс). У 15 ст. почали розвиватися ремісн. цехи та формуватися значні євр., вірм. і караїм. громади. Відтоді до серед. 17 ст. – один з найбільших центрів ремісн. виробництва та торгівлі в Україні. 1429 тут відбувся з’їзд європ. монархів з низки політ. і екон. питань, зокрема й щодо захисту від турків і церк. унії. Тоді у Л. прибули бл. 15 тис. осіб, що у кілька разів перевищувало тогочасне насел. міста. Окрім Вітовта, який на з’їзді хотів отримати дозвіл на коронування, організац. функції виконували представники литов. і руських князів. родів Гольшанських, Друцьких, Курдеїв, Курцевичів, Олельковичів, Острозьких, Санґушків, Чарторийських, Четвертинських, луцькі катол., православні, вірм. єпископи, вище євр. духівництво. У Луцькому з’їзді взяли участь імператор Священ. Рим. імперії, угор., нім. і чес. король Сиґізмунд І, польс. король Владислав ІІ Яґайло, данський і швед. король Ерік VII, великий князь Московський Василь ІІ Темний, магістр інфлянд. ордену Зиґфрід Ландорф Шпанхайм, командор тевтон. ордену Герхард фон Балґі, папський легат Андрій Домінікан, візант. посланець Лев Кантакузін. 1432 Л. надано Маґдебур. право. Після Люблін. унії 1569 місто відійшло до Польщі, стало центром воєводства. 1595 жит. брали участь у козац.-селян. повстанні під проводом С. Наливайка. Від поч. 17 ст. у Л. функціонували ордени єзуїтів, бригідок, домініканців, кармеліток, бернардинців, тринітаріїв, василіян. Бл. 1617 створ. православне Хрестовоздвижен. (Чеснохрест.) братство, згодом при ньому відкрито школу, друкарню та шпиталь. Ним опікувалися укр. шляхтичі Волині Л. Древинський, М. Гулевич-Воютинський, князь А. Пузина (від 1632 – Луцький православ. єпископ) та ін., його членами також були окремі представники старшини Війська Запорозького. Братство займалося громад., просвітн. і культур. діяльністю, благодійництвом, боролося з катол. і уніат. засиллям. У серед. 17 ст. воно почало занепадати, а на поч. 18 ст. припинило існування (1871 відновлено; див. Луцьке Хрестовоздвиженське братство). 1629 було 546 дворів, мешкало 3,3 тис. осіб. Під час Визв. боротьби під проводом Б. Хмельницького та у часи Руїни Л. зазнав спустошень. За умовами Андрусів. перемир’я 1667 залишився у межах Польщі. Упродовж 18 ст. в околицях Л. активно діяли гайдамац. загони. У 2-й пол. 18 ст. налічувалося бл. 5 тис. жит. Після 3-го поділу Польщі 1795 Л. відійшов до Рос. імперії. У 19 – на поч. 20 ст. – повіт. центр Волин. губ. 1832 відкрито г-зію. Після прокладення залізниці у 1890-х рр. розпочався пром. розвиток, зокрема згодом працювали чавуноливар., цегел., 2 пивоварні заводи, паровий млин, картонна ф-ка. 1895 мешкали 15 125 осіб. Під час 1-ї світової війни у Л. і його околицях відбувалися запеклі бої. У ході воєн. дій наприкінці 1910-х рр. влада неодноразово змінювалася; 16 травня 1919 сюди увійшли польс. війська. На поч. 1920-х рр. нараховувалося бл. 30 тис., наприкінці 1930-х рр. – бл. 40 тис. жит. За переписом 1931, проживали 48,8 % юдеїв, 30 % – католиків, 17,8 % – православних. 1918–35 існувала громад. Луцька повітова «Просвіта», 1931–39 – політ. Волинське українське об’єднання та осв.-реліг. Товариство ім. Петра (Могили). 1924–26 функціонував Луцький міський театр ім. Ю. Словацького, 1928–39 – Волинський український театр. 1921–39 – центр Волин. воєводства Польщі, від 1939 – Волин. обл. УРСР. Водночас 1940–62 і від 1966 – райцентр. 23–24 червня 1941 вояки НКВС на подвір’ї Луцької тюрми розстріляли понад 3 тис. осіб. Від 25 червня 1941 до 5 лютого 1944 – під нім.-фашист. окупацією; місто було центром генерал-комісаріату «Волинь–Поділля» райхскомісаріату «Україна». Нацисти на тер. міста створили кілька євр. ґетто, у яких утримували бл. 17 тис. осіб (переважно були вбиті). Діяло рад. підпілля. До серед. 1950-х рр. вели збройну боротьбу загони ОУН–УПА. У післявоєнні роки в місті збудовано низку нових потуж. підприємств, що спричинило збільшення кількості жит. (1959 – 55 663, 1970 – 93 863, 1979 – 137 344). Нині Л. – центр Волин. пром. вузла. Серед гол. підприємств міста (загалом 57): машинобудування та металооброблення – Автоскладал. завод №1 автомобіл. компанії «Богдан Моторс» (див. Луцький автомобільний завод), Луцький ремонтний завод «Мотор», «СКФ Україна» (Луцький підшипник. завод), «Волинь-Авто», «Електротермометрія», «Луцьккомунмаш», «Підшипник-енергоремонт», «Укрмашпромпроект», «Модерн-Експо»; хім. промисловості – «Луцькпластмас» (2013 виробництво призупинено), «Хімпласт»; хім.-фармацевт. промисловості – «Волиньфарм», Зх. фармацевт. компанія, «Луцькфармація»; папер. промисловості – Луцька картонно-паперова фабрика; деревооброб. промисловості – «Луцькі меблі»; легкої промисловості – «Едельвіка», Луцьке вироб.-торг. швейне підприємство «Волинь»; буд. промисловості – «Інтертрейд», «Ліхтнер Бетон Луцьк», «Луцьксантехмонтаж № 536», Луцький домобуд. комбінат, Луцький завод буд. конструкцій; харчової промисловості – Луцький м’ясокомбінат № 1, «Луцьккондитер», «Луцьк Фудз», Гнідав. цукр. завод, «Волин. пекар», Луцький комбінат хлібопродуктів № 1, «Теремно Хліб», Луцький пивзавод, Луцьке провадження діяльності держ. підприємства «Укрспирт»; полігр. промисловості – Волин. обл. друкарня. До 2013 працював Волинський шовковий комбінат. У Л. – Сх.-європ. університет (див. Волинський державний університет ім. Лесі Українки), Луцький національний технічний університет, Волинський інститут економіки та менеджменту, Волин. інститут післядиплом. пед. освіти, Луцький біотех. інститут Міжнар. наук.-тех. університету, Луцький гуманітар. університет; Волинське державне училище культури і мистецтв, Волин. технікум Нац. університету харч. технологій, Коледж технологій, бізнесу та права Сх.-європ. університету, Луцьке вище профес. училище, Луцьке вище профес. училище будівництва та архітектури, Луцький базовий мед. коледж, Луцький кооп. коледж Львів. комерц. академії, Луцький пед. коледж, Луцький центр профес. освіти, Тех. коледж Луцького тех. університету, Волинська духовна семінарія УПЦ КП, Волинська духовна семінарія УПЦ МП; 28 заг.-осв. шкіл, з них 4 гімназії та 3 ліцеї, 40 дошкіл. закладів. Заклади культури: Волинська обласна філармонія, Волинський обласний театр ляльок, Волинський обласний український музично-драматичний театр ім. Т. Шевченка, Палац культури, 2 Будинки культури, 2 клуби, 2 кінотеатри, 16 б-к, зокрема Волинська державна обласна універсальна бібліотека ім. Олени Пчілки та Волинська обласна медична бібліотека, Центр дит. і молодіж. творчості «Диво», художня та 3 муз. школи, Волинський краєзнавчий музей, Волинський регіональний музей українського війська та військової техніки, Волинської ікони Музей (серед ін. філій Волин. краєзн. музею – худож. та історії Луцького братства музеї), Органів внутрішніх справ Волині Музей історії, аптека-музей, музеї Волин. пошти, Волин. ТРК, дзвонів, жертв тоталітар. режимів, історії кінематографії та фотомистецтва Волині, історії становлення судової влади на Волині, книги, «Лесина вітальня», тех. прогресу, при Сх.-європ. університеті (археол., геол., етнографії Волині та Полісся, історії закладу, Лесі Українки), Луцькому тех. університеті (історії закладу), Волин. інституті післядиплом. пед. освіти (освіти), 4 галереї. Мед. допомогу надають 9 лікув. установ. Є 13 готелів і 3 хостели; 127 відділ. банків («Приватбанку» – 30, «Ощадбанку» – 20, «Укрсиббанку» – 6, «Кредобанку» – 5). За межами Волині здобули популярність Волинський народний хор Державний академічний і нар. аматор. колективи: ансамбль нар. музики «Волиняночка», 2 духові оркестри, оркестр нар. інструментів «Волинянка», хор. капели «Дзвони Холмщини», «Злагода», «Посвіт», чол. хор ветеранів війни та праці «Подвиг», танц. ансамблі «Волинянка» та «Юність». Виходять газети «Волинська газета», «Волинь-Нова», «Луцький замок», «Сім’я і дім», «Відомості-інфо», «Вісник+К», «Віче-інформ», «Діалог», «Слово Волині», «Твій вибір ТВ», «Телерадіогазета», «Хроніки Любарта». Функціонують телеканал «Нова Волинь», ТРК «Аверс», ТВО «Радіомовлення». 1985 створ. Луцький історико-культурний заповідник. Пам’ятки архітектури заг.-держ. значення: верх. (Любарта, Луцький) замок на на вул. Кафедральна, № 1^а – в’їзна (кін. 13 ст.), Стирова (Свидриґайла; 14–15 ст.), Владича (13–15 ст.) башти, мури (кін. 13 – 15 ст.), шляхет. (1789) і єпископ. (1814) будинки; оборонна башта з муром у Старому місті (14–15 ст.); синагога на вул. Данила Галицького, № 19 (кін. 14 ст. – 1629); церкви на вул. Данила Галицького, № 12 (Покровська, 1876), № 2 (Хрестовоздвиженська, 1619–1887); житл. будинки на вул. Кафедральна, № 23 (Пузини; 16 ст.) та на вул. О. Пушкіна, № 2 (17–19 ст.); монастирі єзуїтів на вул. Кафедральна, № 6 (костел Петра і Павла, келії; 1606–10), № 17 (дзвіниця, 1539), шариток на вул. Кафедральна, № 19 (15–17 ст.), бригідок на вул. Кафедральна, № 16 (1624), василіян на вул. Й. Кондзелевича, № 5 (1647), тринітаріїв на вул. Д. Медведєва, № 4 (1729), бернардинців на вул. Лесі Українки, № 60 (Свято-Троїц. кафедрал. собор, 1752–55) і проспекті Волі, № 2 (келії, 1752–55; брама, 1876), домініканців на вул. М. Драгоманова, № 26 (1752). Під охороною держави також – 66 пам’яток архітектури місц. значення: церква Іоанна Богослова (найдавніша, частково збережена споруда на тер. верх. замку; 12 ст.) і княжий палац (14 ст.) на вул. Кафедральна, № 1а; вірм. церква на вул. П. Савельєвої, № 12 (15 ст.); житл. будинки з підвалами на вул. М. Драгоманова, № 2, 4, 7, 11, 11^а, 15, 17, 19, 21 (усі – 16–19 ст.); сиротинець «Ангеліка» на вул. Д. Братковського, № 31, житл. будинок на вул. Плитниця, № 7 (обидва – 18 ст.); кірха на вул. Караїмська, № 16, житл. будинки на вул. М. Драгоманова, № 12, 23, 29, Лесі Українки, № 5, Плитниця, № 1, Данила Галицького, № 12, Д. Братковського, № 10, костел. будинок на вул. Д. Братковського, № 20 (усі – 19 ст.); гостин. двір на вул. Кафедральна, № 4, церк.-приход. школа на вул. Караїмська, № 11, костел монастиря домініканців на вул. Кафедральна, № 29, будинок пастора на вул. Караїмська, № 16, комплекс гарнізон. споруд на вул. Стрілецька, житл. будинки на вул. Кафедральна, № 25, М. Драгоманова, № 1, 27, Лесі Українки, № 2, 7, 13, 15, 32, Данила Галицького, № 5, 20, 22, Д. Братковського, № 4, 19, 22, П. Савельєвої, № 7, 8, Караїмська, № 9, прибутк. будинки на вул. П. Савельєвої, № 6, 12^а (усі – поч. 20 ст.); євр. ґміна на вул. Б. Хмельницького, № 6 (1921); земел. банк на вул. В. Винниченка, № 8 (1930); житл. будинок на вул. Ю. Ярощука, № 16 (1934); головпоштамт на вул. Кривий Вал, № 19 (1938); кінотеатр на вул. П’ятницька гірка, № 12 (1939); площа (1950), адм. будівлі на площі Волі, № 13 (1958), житл. будинки на площі Волі, № 8, 10 (обидва – 1959), № 11 (1960), № 15 (1959); Будинок урочистих подій на проспекті Соборності, № 18 (1985). Діє 131 реліг. громада: УПЦ КП, УПЦ МП, УАПЦ, УГКЦ, РКЦ, євангел. християн-баптистів, п’ятидесятників, адвентистів сьомого дня, свідків Єгови, лютеран, юдеїв та ін. 2001 засн. Луцький Свято-Архангельський чоловічий монастир УПЦ КП. Тер. і об’єкти природно-заповід. фонду: заказники Гнідавське болото (1995, 116,6 га, заг.-зоол.), Пташиний гай (1993, 10 га, орнітол.), пам’ятки природи Дуб плакучої форми (1978), Дубовий гай (1993, 1 га), Лесин ясен (1972), Меморіал (1993, 5 га), Платан західний (1976; усі – ботан.), Теремнівські стави (1993, 6 га, гідрол.; усі – місц. значення). 1964 засн. Центр. парк культури і відпочинку ім. Лесі Українки (77,5 га), 1985 – Парк 900-річчя Л. (18,6 га). Є Луцький ботанічний сад «Волинь». У Луцькому міському зоопарку (4,2 га) – 42 види фауни, зокрема леви, ведмеді, благородні олені, бізони, антилопи, лами, дикобрази, єнотоподібні собаки, фазани, павичі, чорні лебеді. Встановлено 2 пам’ятники (побл. Волин. обл. укр. муз.-драм. театру ім. Т. Шевченка – пам’ятка монум. мистецтва нац. значення, 1977, скульптори А. Німенко, М. Обезюк, В. Жигулін, скульптор С. Кілессо – й у Центр. парку культури та відпочинку ім. Лесі Українки) та погруддя Лесі Українки, мемор. комплекс «Вічна Слава» (пам’ятка історії нац. значення, 1977, скульптори М. Вронський, В. Гнєздилов), пам’ятники Т. Шевченку (два), М. Грушевському, Героям Небесної сотні, погруддя Олени Пчілки, С. Бойка, монумент-каплицю Борцям за волю України, стелу на брат. могилі воїнів 2-ї світової війни, пам’ятні знаки св. Миколаю, на честь 2000-ліття Різдва Христового, на честь 1010-ліття заснування Волин. єпархії, М. Теодоровичу, жертвам депортації з укр. етніч. земель у Польщі, розстріляним органами НКВС 23–24 червня 1941, волинянам-солдатам остан. призову 2-ї світової війни, воїнам-афганцям, ліквідаторам аварії на ЧАЕС і постраждалим від Чорнобил. катастрофи. Серед видат. уродженців – польс. мовознавець 19 ст. М. Крушевський, фахівець у галузі механіки руйнування, чл.-кор. НАНУ В. Стрижало, вчені-лікарі О. Атаман, Г. Верич, О. Гавриш, М. Голубчиков, Й. Дейч, Б.-Р. Дзьоба, О. Кіцера, І. Малиновська, В. М’ялковський, В. Чоп’як, провізор М. Гик, геолог О. Бобров, фахівець у галузі фізіології та біохімії рослин Н. Воробець, фахівець у галузі електр. систем і мереж О. Данилюк, психолог Л. Засєкіна, мовознавець Н. Костусяк, економгеограф Н. Коцан, радіотехнік Є. Мачуський, економіст Н. Павліха, політологи Я. Білинський, І. Качановський, педагог, громад. діяч О. Запорожець; письменники, літературознавці, публіцисти А. Абчук, М. Гаско, Я. Гудемчук, О. Гундер, О. Забужко, Ю. Іваниченко, П. Коробчук, І. Кравчук, П. Кривенко-Матвієнко, О. Кротюк, В. Литвак, Г. Мачтет, Ю. Олійник, О. Ольхова, О. Пащук, Ю. Сичук, Леся Холодюк; живописці, мистецтвознавці та письменники М. Дьомін, Б. П. Певний, етнограф і мистецтвознавець Г. Стельмащук; живописець, нар. художник України В. Колесников, художники, нар. майстри С. Волошина, О. Дишко, Т. Домбровська, Г. Івашків, Є. Конопацький, В. Конська, В. Кусик, О. Кучма, М. Савицький, А. Салко, І. Форостецька, скульпторка Н. Левитська; архітектори Т. Гардасевич, О. Кліщук; співак, нар. арт. України А. Глазирін, співак, хор. диригент, засл. арт. України М. Палій, співачка Н. Кравцова; музикознавці В. Драганчук, Т. Кривицька, О. Кушнірук; трубач, кер. ансамблів, засл. арт. України В. Колесников, баяніст, диригент А. Дубій; композитори, засл. діячі мистецтв України Л. Матвійчук, В. Тиможинський, композитор І. Корнілевич, композитор, диригент, муз. і театр. діяч К. Кукловський, композитор, диригент, баяніст В. Рунчак; артистка балету, нар. арт. РФ С. Захарова, артист балету, балетмейстер, засл. арт. РФ В. Михайловський, балетмейстер, засл. арт. України В. Смирнов, артистка розмов. жанру, засл. арт. УРСР Л. Загородня, актори, засл. арт. України Л. Зеленова, Л. Мороз, О. Ярошенко; громад. діячі К. Десницька, П. Крамаренко; церк. діяч Александр (О. Петровський); спортсмен (кульова стрільба) О. Колодій, футболіст А. Тимощук, велосипедистка (трек) О. Цьось. З Л. пов’язані життя та діяльність письменника-полеміста 2-ї пол. 16 – поч. 17 ст. І. Вишенського, громад. діячки 17 ст. Г. Гулевичівни, церк. і політ. діяча 16 – поч. 17 ст. К. Терлецького, церк., освіт. і політ. діяча 17 ст. Петра Могили, держ. і військ. діяча 17 ст. І. Виговського, іконописця остан. чв. 17 – 1-ї пол. 18 ст. Й. Кондзелевича, поета, громад. діяча 18 ст. Д. Братковського, письменника, етнографа, перекладача 19 ст. П. Куліша, польс. поета, драматурга остан. чв. 18 – 1-ї чв. 19 ст. А. Фелінського, польс. письменника, історика, громад.-політ. діяча 19 ст. Ю.-І. Крашевського, польс. письменника, композитора, художника 19 ст. Н. Орди, діяча РКЦ 19 ст. З. Фелінського, караїм. письменника, археолога 19 ст. А. Фірковича; фізика, президента АН СРСР С. Вавилова, математика, академік АН УРСР М. Кравчука, історика, публіциста, політ. діяча В. Липинського, геолога, географа, академік ВУАН, АН Білорусі, дійс. чл. НТШ П. Тутковського, польс. історика, археолога, музеєзнавця Я. Фітцке; поетеси, літ. критика Лесі Українки та її матері, письменниці, громад.-культур. діячки Олени Пчілки, письменника, культур. діяча М. Левицького, письменника, перекладача, літ. критика Ю. Покальчука, польс. письменників Ґ. Запольської, Ю. Лободовського, письменників, засл. діячів мистецтв України П. Маха, В. Слапчука та Й. Струцюка; художників О. Валенти, Б. Карабуліна, архітекторів Л. Маслова, Р. Метельницького; співака, нар. арт. УРСР, Героя України В. Зінкевича; генерала Армії УНР О. Алмазова, польс. держ. діяча Г. Юзефського.

Літ.: Lutsk na Wulyniu: Opis historyczno-fizjograficzny dr. Adama Wojnicza. Lutsk, 1922; Дублянський А. Луцьк: Істор. нарис. Лц., 1934; 1996; Маслов Л. Архітектура старого Луцька. Л., 1939; Левкович І. Нарис історії Волинської землі (до 1914 р.). Вінніпег, 1953; Тихомиров М. Н. Древнерусские города. Москва, 1956; Михайлюк О. Г. та ін. Луцьк: Нарис історії міста. Лц., 1959; Вільний В. М. Луцьк. К., 1966; Якуб’юк А. М. Луцьк: Путівник-інформатор. Л., 1983; Котляр Н. Ф. Формирование территории и возникновение городов Галицко-Волынской Руси. ІХ–ХІІІ вв. К., 1985; Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся (Краєзн. слов. – від найдавніших часів до 1914). Т. 2. Вінніпег, 1986; Літопис Руський / Пер. з давньорус. К., 1989; Толочко П. П. Древнерусский феодальный город. К., 1989; Луцьк у 50-х роках XX століття на світлинах Ірини Левчанівської: Фотоальбом. Лц., 2003; Луцьк: Інформ.-турист. довід. Лц., 2003; Бойко І. «Стир-місто». Нотатки художника, малюнки, графіка. Лц., 2004; Денисюк В. Т. Луцьку – 920 років: Істор.-краєзн. нариси. Лц., 2005; Пясецький В. Е., Мандзюк Ф. Г. Вулиці і майдани Луцька: Істор.-краєзн. довід. Лц., 2005; Садовнік Т., Бірюліна О., Баран В. Європейський з’їзд 1429 року у Луцьку. Лц., 2005; Минуле і сучасне Волині та Полісся: Луцька міська громада: історія, традиції, люди: Мат. XXVI Волин. обл. наук.-істор.-краєзн. конф., присвяч. 16-й річниці Незалежності України, 510-й річниці надання м. Луцьку Маґдебурзького права і 390-й річниці створення Луцького православ. братства, м. Луцьк. Лц., 2007. Вип. 26; Мойсіюк К. Луцьк. Прогулянки містом: Турист. путівник. Лц., 2007; Старий Луцьк: Наук.-інформ. зб. Лц., 2007. Вип. 3; 2008. Вип. 4; 2009. Вип. 5; 2010. Вип. 6; 2013. Вип. 9; Терський С. В. Історія Луцька. Т. 1: Лучеськ X–XV ст. Л., 2007; Троневич П. О. Луцький замок в історії України. Лц., 2007; Мандзюк Ф. Г., Окуневич В. П. У Луцькому замку: Путівник. Лц., 2008; Волинь туристична: Путівник. К., 2008; Левчанівська І. О. Луцьк колись і тепер: Альбом світлин. Л.; Дубно, 2009; Луцьк: Фотоальбом. Лц., 2010; Луцьк за роки незалежності. 1991–2011. Лц., 2011; Колосок Б. В. Луцьк – пам’ятка архітектури та містобудування: Істор.-краєзн. нарис. Лц., 2012; Літевчук В. Луцьк у старовинній листівці, гравюрі та фотографії. Лц., 2012; Пясецький В. Е. Пройдімося давнім Луцьком: Вибр. істор.-краєзн. новели та нариси. Лц., 2012; Його ж. Луцьк: старе місто: Істор.-краєзн. нарис. Кн. 1. Лц., 2013; Луцька замкова книга, 1560–1561 рр. Лц., 2013; Луцьк. Архітектура в замальовках. Лц., 2014.

М. Я. Романюк, Н. П. Бунда, Б. Л. Каліш, К. В. Теліпська

Рекомендована література

Lutsk na Wulyniu: Opis historyczno-fizjograficzny dr. Adama Wojnicza. Lutsk, 1922;
Дублянський А. Луцьк: Істор. нарис. Лц., 1934;
1996;
Маслов Л. Архітектура старого Луцька. Л., 1939;
Левкович І. Нарис історії Волинської землі (до 1914 р.). Вінніпег, 1953;
Тихомиров М. Н. Древнерусские города. Москва, 1956;
Михайлюк О. Г. та ін. Луцьк: Нарис історії міста. Лц., 1959;
Вільний В. М. Луцьк. К., 1966;
Якуб’юк А. М. Луцьк: Путівник-інформатор. Л., 1983;
Котляр Н. Ф. Формирование территории и возникновение городов Галицко-Волынской Руси. ІХ–ХІІІ вв. К., 1985;
Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся (Краєзн. слов. – від найдавніших часів до 1914). Т. 2. Вінніпег, 1986;
Літопис Руський / Пер. з давньорус. К., 1989;
Толочко П. П. Древнерусский феодальный город. К., 1989;
Луцьк у 50-х роках XX століття на світлинах Ірини Левчанівської: Фотоальбом. Лц., 2003;
Луцьк: Інформ.-турист. довід. Лц., 2003;
Бойко І. «Стир-місто». Нотатки художника, малюнки, графіка. Лц., 2004;
Денисюк В. Т. Луцьку – 920 років: Істор.-краєзн. нариси. Лц., 2005;
Пясецький В. Е., Мандзюк Ф. Г. Вулиці і майдани Луцька: Істор.-краєзн. довід. Лц., 2005;
Садовнік Т., Бірюліна О., Баран В. Європейський з’їзд 1429 року у Луцьку. Лц., 2005;
Минуле і сучасне Волині та Полісся: Луцька міська громада: історія, традиції, люди: Мат. XXVI Волин. обл. наук.-істор.-краєзн. конф., присвяч. 16-й річниці Незалежності України, 510-й річниці надання м. Луцьку Маґдебурзького права і 390-й річниці створення Луцького православ. братства, м. Луцьк. Лц., 2007. Вип. 26;
Мойсіюк К. Луцьк. Прогулянки містом: Турист. путівник. Лц., 2007;
Старий Луцьк: Наук.-інформ. зб. Лц., 2007. Вип. 3;
2008. Вип. 4;
2009. Вип. 5;
2010. Вип. 6;
2013. Вип. 9;
Терський С. В. Історія Луцька. Т. 1: Лучеськ X–XV ст. Л., 2007;
Троневич П. О. Луцький замок в історії України. Лц., 2007;
Мандзюк Ф. Г., Окуневич В. П. У Луцькому замку: Путівник. Лц., 2008;
Волинь туристична: Путівник. К., 2008;
Левчанівська І. О. Луцьк колись і тепер: Альбом світлин. Л.; Дубно, 2009;
Луцьк: Фотоальбом. Лц., 2010;
Луцьк за роки незалежності. 1991–2011. Лц., 2011;
Колосок Б. В. Луцьк – пам’ятка архітектури та містобудування: Істор.-краєзн. нарис. Лц., 2012;
Літевчук В. Луцьк у старовинній листівці, гравюрі та фотографії. Лц., 2012;
Пясецький В. Е. Пройдімося давнім Луцьком: Вибр. істор.-краєзн. новели та нариси. Лц., 2012;
Його ж. Луцьк: старе місто: Істор.-краєзн. нарис. Кн. 1. Лц., 2013;
Луцька замкова книга, 1560–1561 рр. Лц., 2013;
Луцьк. Архітектура в замальовках. Лц., 2014.