Луцьке хрестовоздвиженське братство

ЛУ́ЦЬКЕ ХРЕСТОВОЗДВИ́ЖЕНСЬКЕ БРА́ТСТВО – релігійно-просвітницьке та церковно-доброчинне об’єднан­ня православної спільноти Волині. Засн. 1871 як правонаступ­ник братства, що діяло у Луцьку від бл. 1617 до бл. 1713, з метою пропагувати ідеї самодержавства, православ’я, народності. Згідно зі статутом, усіма поточ. справами відала рада, а найважливіші питання діяльності розглядали на заг. зборах. Член братства могли бути особи православ. віросповідання різного соц. стану і статі. Юрид. підтвердження прав отримало 1873. На той час Л. Х. б. нарах. 79 осіб, серед них — київ., волин. і поділ. генерал-губернатор Ф. Трепов, обер-прокурор Найсвятішого Синоду К. Побєдоносцев, таєм. радник В. Саблер. Активну участь у роботі ради братства брали голова з’їзду мирових посередників П. Косач, історик, етнограф, ар­хівіст, письменник О. Левицький. З ініціативи Л. Х. б. розпочато реставрацію постраждалого від пожежі Xрестово­здвижен. храму (пам’ятка архітектури 17 ст., відбуд. і освяч. 1890), оздоблено декілька занедбаних храмів (зокрема Свято-Троїц. кафедрал. собор і Свято-Покров. церкву), зведено нові культові споруди в центрі Луцька (каплиці Іверської Божої Матері та П’ятницької Бо­жої Матері). 1890 братство облаштувало давньосховище, в якому зберігалися рукописні книги і стародруки, що належали брат. книгозбірні 17 ст. На його базі проводили й екскурс. роботу (фактично цей заклад став першим громад. музеєм Луцька). Братчики також заклали книгарню, бібліотеку, притулок, лікарню (розташовувалася в мурованому будинку, який зберігся донині у дещо переробленому вигляді) для найбіднішого насел. міста та околиць; організовували нар. читання для насел. краю. 1906 при Л. Х. б. відкрито церк.-парафіял. школу, згодом при ній почали діяти вечірні класи для дорослих (усі заклади були доступ. для людей різного віросповідання та статків). Після 1-ї світової вій­ни, коли Зх. Во­линь територіально увійшла до складу Польщі, братство стало виразником інтересів українців і їхнім просвітн. центром. 1935 затв. новий статут. На той час братчики переклали українською мовою багато богослужб. книг. Наприкінці 2-ї світової вій­ни, після звільнення Волині військами рад. армії, Л. Х. б. припинило існування.

Літ.: Девятисотлетие православия на Волыни, 992–1892 гг. Ж., 1892; Жилюк С. І. Російська православна церква на Волині (1793–1917 рр.). Ж., 1996; Гаврилюк С. В. Історичне пам’яткознав­ство Волині, Xолмщини і Підляшшя (XIX — початок XX ст.). Лц., 2008.

ДА: Держ. арх. Волин. обл. Ф. 36, оп. 13 а, спр. 406.

О. В. Сажок

Державний архів

Держ. арх. Волин. обл. Ф. 36, оп. 13 а, спр. 406.

Рекомендована література

1. Девятисотлетие православия на Волыни, 992–1892 гг. Ж., 1892;
   Google ScholarInternet
2. Жилюк С. І. Російська православна церква на Волині (1793–1917 рр.). Ж., 1996;
   Google ScholarInternet
3. Гаврилюк С. В. Історичне пам’яткознав­ство Волині, Xолмщини і Підляшшя (XIX — початок XX ст.). Лц., 2008.
   Google ScholarInternet

завантажити статтю