Луцький Остап Михайлович
Визначення і загальна характеристика
ЛУ́ЦЬКИЙ Остап Михайлович (псевд. і крипт.: Люнатик О., Немирич, О. Л-й, О-п Л-й та ін.; 08. 11. 1883, с. Лука, нині Самбір. р-ну Львів. обл. — 08. 10. 1941, побл. м. Котлас Архангел. обл., РФ) — поет, військовик, громадсько-політичний і кооперативний діяч. Брат Мирона, батько Юрія Луцьких. Навч. у Бучац. (нині Терноп. обл.) і Станіслав. (нині Івано-Франківськ) г-зіях, закін. Самбір. гімназію (1901). Вивчав філософію у Карловому університеті в Празі, літературу — в Яґеллон. університеті в Кракові, де познайомився з Б. Лепким і В. Стефаником. Брав участь у літ.-мист. житті. 1902 надрукував перші твори у часописі «Руслан». Автор поет. зб. «Без маски» (Коломия, 1903), «З моїх днів» (1905), «В такі хвилі» (1906; обидві — Львів), низки крит. статей і рецензій. Листувався з І. Франком, Лесею Українкою, М. Коцюбинським. Співзасн. літ. групи «Молода муза» (Львів, 1906–09), співред. часопису «Буковина» (1907–14). Від 1910 брав участь в організації укр. кредит. кооперативів на Буковині. Під час 1-ї світової війни мобілізов. до австро-угор. армії, був ад’ютантом архікнязя В. фон Габсбурґ-Лотрінґена. 1918–20 — начштабу 4-ї Золочів. бригади УГА, старшина штабу Армії УНР. Від 1921 мешкав на Стрийщині, став одним із очільників укр. кооп. руху в Галичині. 1928–39 — голова ради «Центросоюзу» та дирекції Ревізій. союзу укр. кооперативів у Львові. Вміщував публікації у кооп. вид., виступав із доповідями на міжнар. кооп. конгресах. Також займався політ. діяльністю: 1925–39 — чл. ЦК УНДО, 1928–35 — посол до сейму, 1935–39 — сенату Польщі. Зі встановленням на тер. Зх. України рад. влади 2 жовтня 1939 заарешт. органами НКВС, загинув в ув’язненні. Ім’ям Л. названо вулицю у Львові.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
