Луцький Юрій Остапович

ЛУ́ЦЬКИЙ Юрій Остапович (11. 06. 1919, с. Янчин, нині Іванівка Перемишлян. р-ну Львів. обл. — 29. 11. 2001, Торонто) — літературознавець, критик і перекладач. Син О. Луцького. Дійсний член НТШ та УВАН у США. Премія Фундації О. і Т. Антоновичів (1998). У 1937 емігрував до Німеччини, пізніше — до Великої Британії, США, Канади. Навч. у Берлін. (1937–39), Бірмінґен. (здобув 1942 ступ. ба­калавра, 1943 — магістра) та Ко­лумбій. (закін. 1953 зі ступ. д-ра філософії) університетах. 1952–84 — проф. Торонт. університету, в якому 1954–60 очолював каф. слов’янознав­ства. Член дирекції Канад. інституту укр. студій (1976–82); перший ред. ж. «Canadian Slavonic Pa­pers» (1956–61); ред. відділу літ-ри ж. «Сучасність» (1986–88); один із ред. 2-том. «Ukraine. A Concise Encyclopedia» (Toronto, 1963–71) та 1-го тому 5-том. «Encyclopedia of Ukraine» (Toron­to; Buffalo; London, 1984); чл. ред­колегії часописів «Slavic Review», «Harvard Ukrainian Studies» i «Journal of Ukrainian Graduate Studies». Ред. зб. листування ваплітян (1955), першоджерел до історії ВАПЛІТЕ (1963; 1967), вибр. листів українською мовою П. Куліша та автобіографій видат. укра­їнців 19 ст. (1989). Автор монографії «Literary Policy in the Soviet Ukraine. 1917–1934» («Літературна політика в Радянській Україні. 1917–1934»; 1956; 1990), переклав англ. мовою ро­мани «Тигролови» I. Багряного (1954; 1956), «Невеличка драма» В. Підмогильного (1972), «Чорна рада» П. Куліша (1973), оповідання М. Хвильового (1960) та п’єсу «Патетична соната» М. Куліша (1975). Чимало уваги присвятив шевченкозн. дослідж.: «Between Gogol and Shevchen­ko» («Між Гоголем i Шевченком», 1971) i «Young Ukraine: The Bro­therhood of Sts Cyril and Metho­dius in Kiev. 1845–47» («Молода Україна: Братство св. Кирила і Методія в Києві. 1845–47», 1991), в яких проаналізував інтелек­туал. життя в Україні 1-ї пол. 19 ст. і дилему культур. вибору між Укра­їною та Росією. Його праця «Shev­chenko’s Unforqot­ten Jour­ney» («Незабутня мандрівка Шевченка», Торонто, 1996) розрахована на заг. англомов. читача і є осучасненим варіантом Шев­ченкової біографії П. Зайцева «Життя Т. Шевченка» (Нью-Йорк; Париж; Мюнхен, 1955), яку Л. переклав англ. мовою («Taras Shev­chenko. A Life», Toronto, 1988). У зб. «Handbook of Russian Lite­rature» («Довідник російської лі­тератури», Нью-Гейвен, 1985) він з’ясував Шевченкове відношення до рос. літ-ри і ставлення рос. критики й інтелігенції до по­ета. У ст. «Ще до теми — Шевченко і Куліш» («Сучасність», 1985, № 11) Л. вказав на їхні взаємопошану та інтелектуал. взаємодоповнювання, а в ст. «Шевченко, Куліш і граф Орлов» (там само, 1987, № 3) розглянув ра­порт слідчого графа О. Орлова цареві, який у рад. шевченко­знавстві тенденційно замовчувано або фальсифіковано; у ст. «Шевченкові зустрічі з Мазепою» (там само, 1986, № 12) вка­зав на Шевченкове позитивне ставлення до ролі I. Мазепи й на те, що Т. Шевченко обороняв гетьмана тоді, коли ніхто з укр. інтелігенції не наважувався цьо­го робити. У ж. «Comparative Lite­rature Studies» (1964, vol. 1, № 2) у зв’язку з відкриттям пам’ят­ника Т. Шевченку у Вашинґ­тоні Л. відповів редакторам журналу на основі Шевченкової по­езії, що його можна вважати сим­волом універс. сво­боди; у ж. «Slavic Review» (1962, vol. 21, № 4) подав крит. огляд шевченкознавства за сто років і відзначив від­сутність праць, що давали б уза­гальн. картину поета та його ролі у своєму й пізнішому часі. У ж. «The Slavic and East Euro­pean Journal» (1970, vol. 14, № 3) Л. проаналізував мотив байстрюка в Шевченковій поезії і прозі й довів, що це образ юнґів. колектив. несвідомого, а не соц. кривди й несправедливості, а в ст. «Shev­chenko and Blake» («Harvard Ukrainian Studies», 1978, vol. 2, № 1) провів паралелі між цими двома романтиками і вказав на їхнє поет. новаторство у творчості та на міфопоет., архетипне й антропоцентр. світобачення. Ред. корот. антології «Taras Shevchenko. Poems» («Та­рас Шевченко. Поеми», Торонто, 1961), що вмістила переклади вибр. поем Т. Шевченка кількома зх. мовами, зб. «Shevchenko and the Critics» («Шевченко і критики», Торонто, 1980), в якому зібрано статті з шевченкознавства всіх часів та місць написання. У редагов. ним і Р. Ліндгаймом антології «Towards an Intellectual History of Ukraine: An Anthology of Ukrainian Thought from 1710 to 1995» («До інтелек­туальної історії України: Антологія української думки від 1710 до 1995», Торонто, 1996) вміщено переклад англ. мовою Шевченкової передмови до неопубл. зб. «Коб­заръ» (1847).

Завантажити статтю