Лучак Мiля

ЛУЧА́К Мiля (справж. — Лучак-Горбачек Емiлiя Володимирівна; 01. 08. 1937, с. Вiйсько, нині Нові Сади Підкарп. воєводства, Польща) — українська поетеса у Польщі. Член НСПУ (2002). Закiн. Варшав. університет (1970). У 1941 разом з бать­ками вивезена на примус. роботи до Німеччини, де тяжко хворіла на тиф, 1945 повернулася на батьківщину, 1947 у рам­ках акції «Вісла» родину депортовано до м-ка Оструда (нині Вармін.-Мазур. воєводства), де упродовж 1954–55 організувала хоровий, танц. i драм. самодiял. гуртки, які пiзнiше виступали з укр. репертуаром. Активна діячка Укр. суспільно-культур. товариства (створ. 1956 у Варшаві) і дописувачка його тижневика «Наше слово», на шпальтах якого дебютувала того ж року як поетеса, та альманаху «Гомін». Зміст її віршів має глибоко нац. характер, поетеса намагається різними символами показувати правду, виступати з різкою обороною рідної мови та захищати укр. культуру й традиції. За патріот. виступи, переважно з гуртом «А ми тую Червону Калину піднесемо», та за написані в укр. нац. дусі вірші цензура вилучила її на довгі роки (1963–80 ніде не друкувалася). Від 1970 учителювала в Оструді, була інспектором з питань української мови і літ-ри в Ольштині, написала декілька цінних праць з методики навч. і виховання шкіл. молоді, у яких звернула особливу увагу на розвиток дитини, значення родини у вихов. процесі, роль учителя. 1985 пере­їхала до Перемишля, де працювала методистом української мови в Інституті підвищення кваліфікації вчителів, а пізніше учителювала в Укр. школі ім. М. Шашкевича. Чимало її творів опубл. у ж. «Дзвін» (Львів), «Прапор» (Хар­ків), «Світогляд» (Київ), «Нові дні» (м. Торонто, Канада), «Лемківщина» (Нью-Йорк), у яких описувала складне життя, пов’я­зане із 2-ю світ. вій­ною, акцією «Вісла» та непрості профес. до­роги свого життя у 1960–90-і рр. Окремі твори Л. польс. мовою переклали її чоловік М. Горбачек, а також Р. Мечковський, Я. Ле­он­­­­чук, Ф. Неуважний, Т. Карабович.

Рекомендована література

1. Карабович Т. Поетеса Міля Лу­чак як Калина і наша українська гордість // Наше слово. 2011, 9 жовт.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю