Лученко Євген Дмитрович
ЛУЧЕ́НКО Євген Дмитрович (30. 07(12. 08). 1914, с. Голінка, нині Бахмац. р-ну Черніг. обл. — 28. 11. 1994, Київ) — живописець. Батько Л. Лученко. Заслужений художник УРСР (1990). Член СХУ (1946). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. У Києві навч. у худож. технікумі (від 1931; викл. К. Трохименко), закін. худож. інститут (1946; майстерня Ф. Кричевського). Брав участь у респ. та всесоюз. мист. виставках від 1947. Персон. — у Києві (1988). На творчій роботі. Осн. га- лузь — станк. живопис. Виконував портрети діячів мистецтва та культури, пейзажі у реаліст. стилі. Деякі полотна зберігаються у НХМ (Київ), Донец., Запоріз., Рівнен., Сум. ХМ, Конотоп. (Сум. обл.), Терноп., Уман. (Черкас. обл.) краєзн. музеях.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Над Дніпром» (1955), «Київський мотив» (1958), «На Дніпрі» (1964), «С. Ковпак» (1966), «К. Трохименко» (1967), «Над Трипільськими кручами» (1969), «І. Кавалерідзе» (1969; 1977; 1986), «Трипілля», «І. Їжакевич» (обидва — 1970), «Мати» (1970; 1978; 1980), «Київські присмерки», «А. Андрусенко» (обидва — 1971), «Зимовий ранок», «Ой, Дніпро, Дніпро…», «В. Масик» (усі — 1973), «М. Зав’ялов» (1974), «П. Яблуновський» (1976), «Кінорежисер Р. Синько» (1978), «Народна артистка УРСР Г. Ніколаєва» (1979), «Скрипаль В. Михайлов» (1981), «Український мотив», «Стеблівський мотив», «А. Міщенко» (усі — 1982), «Зимовий ранок» (1984), «Седнів» (1985), «Осінній мотив» (1986), «Автопортрет» (1987).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Людина 
