Кудиненко Микола Федорович
КУДИНЕ́НКО Микола Федорович (17. 11. 1920, х. Кудинівка, нині с. Синиха Куп’ян. р-ну Харків. обл. – 29. 07. 1989, Запоріжжя, похов. у Харкові) – актор, режисер. Заслужений артист УРСР (1978). Закін. Харків. театр. інститут (1947; курс І. Мар’яненка). 1951–61 та 1963–65 – актор Дніпроп. укр. муз.-драм. театру ім. Т. Шевченка; 1961–62 – гол. реж. Дніпродзержин. пересув. укр. драм. театру ім. Лесі Українки (Дніпроп. обл.), 1965–68 – Івано-Фр. укр. муз.-драм. театру ім. І. Франка; 1968–82 – реж. Запоріз. укр. муз.-драм. театру ім. М. Щорса. Для К.-реж. характерні виразна побудова мізансцен, психол. заглибленість у внутр. світ героїв.
Ролі: Микита («Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького), Василь («Циганка Аза» М. Старицького), Ратибор («Ярослав Мудрий» І. Кочерги), Вайнонен («Оптимістична трагедія» В. Вишневського), Федір («Барабанщиця» О. Салинського), Джільберт («Марія Тюдор» В. Гюґо).
Вистави: «Маруся Богуславка» М. Старицького (1968), «Мати-наймичка» І. Тогобочного за Т. Шевченком (1970, роль Трохима), «Дженні Ґергардт» за Т. Драйзером (1971), «Ураган» А. Софронова (1973), «Друге весілля в Малинівці» В. Бикова, М. Куруца (1975), «Мораль пані Дульської» Г. Запольської (1976), «І відлетимо з вітрами» М. Зарудного (1977, роль Магара), «Безталанна» І. Карпенка-Карого (1979, роль Гната), «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка (1980).
Н. М. Ігнатьєва
Основні ролі
Микита («Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького), Василь («Циганка Аза» М. Старицького), Ратибор («Ярослав Мудрий» І. Кочерги), Вайнонен («Оптимістична трагедія» В. Вишневського), Федір («Барабанщиця» О. Салинського), Джільберт («Марія Тюдор» В. Гюґо).
Основні вистави
«Маруся Богуславка» М. Старицького (1968), «Мати-наймичка» І. Тогобочного за Т. Шевченком (1970, роль Трохима), «Дженні Ґергардт» за Т. Драйзером (1971), «Ураган» А. Софронова (1973), «Друге весілля в Малинівці» В. Бикова, М. Куруца (1975), «Мораль пані Дульської» Г. Запольської (1976), «І відлетимо з вітрами» М. Зарудного (1977, роль Магара), «Безталанна» І. Карпенка-Карого (1979, роль Гната), «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка (1980).