Лучні ґрунти
ЛУЧНІ́ ҐРУНТИ́ — зонально зумовлена група гідроморфних ґрунтів, спільним діагностичним показником яких є оглеєння нижньої частини гумусованого профілю і материнської породи внаслідок неглибокого (1–2 метри) відносно постійного рівня ґрунтових вод. Поширені у всіх широтних фіз.-геогр. зонах, приурочені до знижень різного розміру на вододіл. територіях і надзаплав. терасових рівнин, днищ балок. Сформувалися під різнотравно-осоково-злаковою лучною рослинністю, інколи за наявності невеликої кількості чагарників, з гумусованим профілем потуж. 40–100 см, який диференціюється на такі горизонти: гумусовий, верх. перехід. і нижній перехід. оглеєний, а також ґрунтоутворювал. оглеєну породу (лес, лесоподібну, водольодовикову, давньоалювіал., крейдяно-мергел., морену тощо). Л. ґ. поділяють на звичайні (модал.) за прісного складу ґрунт. вод, солонцюваті засолені — за мінералізованого. Зонально ґрунти диференціюють на кілька типів. Лучні каштанові солонцюваті засолені ґрунти формуються в комплексі із солонцями лучними каштановими солончаковими. Гумусований профіль (40–70 см) текстурно чітко диференційований за елювіал.-ілювіал. типом. Вони слабо-середньосолонцюваті, вміст солей коливається у межах від 0–30 см до 100–150 см; коефіцієнт профіл. накопичення гумусу (КПНГ) 0,028–0,034, коефіцієнт віднос. акумуляції гумусу (КВАГ) 0,37–0,45 (дуже низькогумусоакумулятивний) при ГТКV-IX 0,46–0,54 і 0,50–0,58 при ГТКV-IX 0,51–0,59. Освоєні варіанти: модал., зрошувані, зрошувані дреновані, вторинно поверхнево оглеєні, плантажовані. Родючість модал. варіантів залежить від глибини залягання солей та їхньої кількості і коливається в межах 0,45–0,70 ± 0,05 відносно зонал. фонових каштанових солонцюватих ґрунтів. Лучні пд.-степ. ґрунти мають гумусований профіль 45–80(100) см, КПНГ 0,05–0,06, КВАГ 0,66–0,84 — помірно слабогумусоакумулятивний. Серед варіантів — модальні. Для лучних пд.-степ. солонцюватих засолених ґрунтів характерний гумусований текстурно чітко диференційований профіль 50–70 см, вміст солі — у межах 20–100 см. Освоєні модал. варіанти. Гумусований профіль лучних пн.-степ. ґрунтів 65–100 см, КПНГ 0,055–0,065. Підтипи підзонально зумовлені: помірно добрегумусоакумулятивний (КВАГ 0,85–0,95, посушливої підзони з ГТКV-IX 0,68–0,75), добрегумусоакумулятивний (КВАГ 0,96–1,07, помірно посушливої підзони з ГТКV-IX 0,76–0,82), дуже добрегумусоакумулятивний (КВАГ 1,08–1,20, недостатньо зволоженої підзони з ГТКV-IX 0,83–0,89). Освоєні варіанти: модал., зрошувані, вторинно осолонцьовані, вторинно осолонцьовані солончакові. Продуктивна здатність модал. варіантів на 10–20 % нижча від продуктив. здатності лучно-звичайночорнозем. ґрунтів відповід. підзон. Цілинні варіанти використовують для високопродуктив. сіножатей. Лучні пн.-степ. солонцюваті засолені ґрунти формують комплекс із солонцями лучними пн.-степ., їхній гумусований профіль текстурно диференційований, потуж. 65–100 см. Засолення у верх. частині профілю коливається від солончакового (0–30 см) до високосолончакового (30–50 см; до материн. породи). Лучні лісостеп. ґрунти мають гумусований профіль 70–110 см, КПНГ 0,065–0,085. Підтипові діагност. показники зонально зумовлені: дуже добрегумусоакумулятивний (КВАГ 1,17–1,28, поширений у помірно зволоженій з ГТКV-IX 0,9–1,0 і зволоженій з ГТКV-IX 1,0–1,2 підзонах), помірно високогумусоакумулятивний (КВАГ 1,31–1,45, у підвищено зволоженій зоні з ГТКV-IX 1,1–1,2), високогумусоакумулятивний (КВАГ 1,5–1,6, у добре- й достатньозволоженій з ГТКV-IX 1,4–1,5 і дуже зволоженій з ГТКV-IX 1,5–1,8 підзонах). Варіанти: цілинні й освоєні модальні. Лучні лісостеп. солонцюваті засолені ґрунти завжди формують комплекс із солонцями лучними лісостеповими. Їх поділяють на поверхнево солонцюваті і солонцюваті. Першим властиві осолонцьований (пептизований) гумусовий горизонт, макс. зосередження солей — у верх. перехід. горизонті (хоча сезонно може утворюватися сольова кірка на поверхні ґрунту). Солонцюваті мають чітко диференційований за елювіал.-ілювіал. типом гумусований профіль, засолення — у нижній його частині і материн. породі. Обидва типи слабо-середньосолонцюваті. Продуктивна здатність залежить від ступ. солонцюватості, глибини засолення та кількості солей. Лучні лісостеп. опідзолені ґрунти поширені серед опідзолених ґрунтів у різних зниженнях рельєфу з близьким (1–2 м) відносно постій. рівнем ґрунт. вод, які мають достат. водообмін. Формуються під лісами за участі трав’янистої рослинності, тому мають класичну будову профілю щодо модал. типу. Потуж. гумусованого профілю 55–90 см. Відрізняються особливим розподілом орган. речовини в ньому. У цілин. варіантах глибше 17–25 см вміст гумусу становить 50–60 % від його кількості у верх. гумусованому горизонті, в модал. варіантах поступово знижується. У зв’язку з цим надій. діагност. показником типу є перерозподіл гумусу у верх. частині профілю, у шарі 30–40 см його кількість становить переважно 40–50 % від кількості в орному шарі. Типовий показник КПНГ 0,04–0,06. Підтипи: середньогумусоакумулятивний (КВАГ 0,75–0,85), помірно добрегумусоакумулятивний (КВАГ 0,9–1,1), добрегумусоакумулятивний (КВАГ 1,11–1,16), дуже добрегумусоакумулятивний (КВАГ 1,18–1,25). Варіанти: цілин. і модал. освоєні. Дерново-лучні ґрунти поширені в зоні Полісся. Сформувалися під трав’янистою рослинністю з чагарниками різного виду, мають добре розвинений гумусований профіль акумулятив. типу потуж. 40–80 см. Велика амплітуда його коливання пов’язана з часто повторюваним рівнем ґрунт. вод у першій частині вегетац. періоду. Диференціюють на види: модал., карбонатні, мергел.-карбонатні, мергел.-слабовилуговані, поверхнево оглеєні осолоділі, глибоко осолоділі. Дерново-лучні солонцюваті засолені ґрунти поширені у Черніг. Поліссі на лесових і лесоподіб. породах, у яких наявна сода. Диференціюють на поверхнево солонцюваті засолені і звичайні (модал.) солонцюваті засолені. Для перших характерний осолонцьований гумусовий горизонт потуж. 20–30 см, сезонно засолений у сухий період, глибше — засолений профіль. Другим властиві гумусований текстурно чітко диференційований профіль, засолення в нижньому перехід. оглеєному горизонті і материн. породі. Варіанти: цілинні, освоєні модал., дреновані.
Рекомендована література
- Почвы Украины и повышение их плодородия. Т. 1. К., 1988;
- Полупан М. І., Соловей В. Б., Величко В. А. Діагностика, номенклатура та класифікація буроземних ґрунтів Карпатського регіону // ВАН. 2002. № 5;
- Полупан М. І., Соловей В. Б., Кисіль В. І., Величко В. А. Визначник еколого-генетичного статусу та родючості ґрунтів України. К., 2005;
- Полупан М. І., Соловей В. Б., Величко В. А. Класифікація ґрунтів України. К., 2005;
- Полупан М. І., Величко В. А. Номенклатура та діагностика еколого-генетичного статусу ґрунтів України для їхнього великомасштабного дослідження. К., 2014.