ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine

Розмір шрифту

A

Лучні ґрунти

ЛУЧНІ́ ҐРУНТИ́  — зонально зумовлена група гід­роморфних ґрунтів, спільним діа­гностичним показником яких є оглеєння нижньої частини гумусованого профілю і материн­ської породи внаслідок неглибокого (1–2 метри) відносно постійного рівня ґрунтових вод. Поширені у всіх широтних фіз.-геогр. зонах, приурочені до зни­жень різного розміру на вододіл. територіях і надзаплав. терасових рівнин, днищ балок. Сформувалися під різнотравно-осоково-злаковою лучною рослинністю, інколи за наявності невеликої кількості чагарників, з гумусованим профілем потуж. 40–100 см, який диференціюється на такі горизонти: гумусовий, верх. перехід. і ниж­ній перехід. оглеєний, а також ґрунтоутворювал. оглеєну породу (лес, лесоподібну, водольодовикову, давньоалювіал., крей­дяно-мергел., морену тощо). Л. ґ. поділяють на звичайні (модал.) за прісного складу ґрунт. вод, солонцюваті засолені — за мінералізованого. Зонально ґрун­ти диференціюють на кілька ти­пів. Лучні каштанові солонцюваті засолені ґрунти формуються в комплексі із солонцями лучними каштановими солончаковими. Гумусований профіль (40–70 см) текстурно чітко диференційований за елювіал.-ілювіал. типом. Вони слабо-середньосолонцюваті, вміст солей коливається у межах від 0–30 см до 100–150 см; коефіцієнт про­філ. накопичення гумусу (КПНГ) 0,028–0,034, коефіцієнт віднос. акумуляції гумусу (КВАГ) 0,37–0,45 (дуже низькогумусоакумулятивний) при ГТКV-IX 0,46–0,54 і 0,50–0,58 при ГТКV-IX 0,51–0,59. Освоєні варіанти: модал., зрошувані, зрошувані дреновані, вторинно поверхнево оглеєні, плантажовані. Родючість модал. варіантів залежить від глибини залягання солей та їхньої кількості і коливається в межах 0,45–0,70 ± 0,05 відносно зонал. фонових каштанових солонцюватих ґрунтів. Лучні пд.-степ. ґрунти мають гумусований про­філь 45–80(100) см, КПНГ 0,05–0,06, КВАГ 0,66–0,84 — помірно слабогумусоакумулятивний. Се­ред варіантів — модальні. Для лучних пд.-степ. солонцюватих засолених ґрунтів характер­ний гумусований текстурно чітко диференційований профіль 50–70 см, вміст солі — у межах 20–100 см. Освоєні модал. варіанти. Гумусований профіль лучних пн.-степ. ґрунтів 65–100 см, КПНГ 0,055–0,065. Підтипи підзонально зумовлені: помірно до­брегумусоакумулятивний (КВАГ 0,85–0,95, посушливої підзони з ГТКV-IX 0,68–0,75), добрегумусоакумулятивний (КВАГ 0,96–1,07, помірно посушливої підзони з ГТКV-IX 0,76–0,82), дуже добрегумусоакумулятивний (КВАГ 1,08–1,20, недостатньо зволоженої підзони з ГТКV-IX 0,83–0,89). Освоєні варіанти: модал., зрошувані, вторинно осолонцьовані, вторинно осолонцьовані солон­чакові. Продуктивна здатність модал. варіантів на 10–20 % ниж­ча від продуктив. здатності лучно-звичайночорнозем. ґрунтів відповід. підзон. Цілинні варіанти використовують для високопродуктив. сіножатей. Лучні пн.-степ. солонцюваті засолені ґрунти формують комплекс із солонцями лучними пн.-степ., їхній гумусований профіль текстурно диференційований, потуж. 65–100 см. Засолення у верх. частині профілю коливається від солончакового (0–30 см) до високосолончакового (30–50 см; до материн. породи). Лучні лісостеп. ґрунти мають гумусований профіль 70–110 см, КПНГ 0,065–0,085. Підтипові діа­гност. показники зонально зумовлені: дуже добрегумусоакумулятивний (КВАГ 1,17–1,28, поширений у помірно зволоженій з ГТКV-IX 0,9–1,0 і зволоженій з ГТКV-IX 1,0–1,2 підзонах), помірно високогумусоакумулятивний (КВАГ 1,31–1,45, у підвищено зво­ложеній зоні з ГТКV-IX 1,1–1,2), ви­сокогумусоакумулятивний (КВАГ 1,5–1,6, у добре- й достатньо­зволоженій з ГТКV-IX 1,4–1,5 і дуже зволоженій з ГТКV-IX 1,5–1,8 підзонах). Варіанти: цілинні й освоєні модальні. Лучні лісостеп. солонцюваті засолені ґрунти завжди формують комплекс із солонцями лучними лісостеповими. Їх поділяють на поверхнево солонцюваті і солонцюваті. Першим властиві осолонцьова­ний (пептизований) гумусовий горизонт, макс. зосере­дження солей — у верх. перехід. горизонті (хоча сезонно може утворюватися сольова кірка на поверхні ґрунту). Солонцюваті мають чітко диференційований за елювіал.-ілювіал. типом гумусований профіль, засолення — у нижній його частині і материн. породі. Обидва типи слабо-середньосолонцюваті. Продуктивна здатність залежить від ступ. солонцюватості, глибини засолення та кількості солей. Лучні лісостеп. опідзолені ґрунти поширені серед опідзолених ґрун­тів у різних зниженнях рельєфу з близьким (1–2 м) відносно постій. рівнем ґрунт. вод, які мають достат. водообмін. Формуються під лісами за участі трав’янистої рослинності, тому мають класичну будову профілю щодо модал. типу. Потуж. гумусованого профілю 55–90 см. Відрізняються особливим розподілом орган. речовини в ньому. У цілин. варіантах глибше 17–25 см вміст гумусу становить 50–60 % від його кількості у верх. гумусованому горизонті, в модал. варіантах поступово знижується. У зв’язку з цим надій. діагност. показником типу є пере­розподіл гумусу у верх. частині профілю, у шарі 30–40 см його кількість становить переважно 40–50 % від кількості в орному шарі. Типовий показник КПНГ 0,04–0,06. Підтипи: середньогумусоакумулятивний (КВАГ 0,75–0,85), помірно добрегумусоакумулятивний (КВАГ 0,9–1,1), добрегумусоакумулятивний (КВАГ 1,11–1,16), дуже добрегумусоакумулятивний (КВАГ 1,18–1,25). Варіанти: цілин. і модал. освоєні. Дерново-лучні ґрунти поширені в зоні Полісся. Сформувалися під трав’янистою рослинністю з чагарниками різного виду, мають добре розвинений гумусований профіль акумулятив. типу потуж. 40–80 см. Велика амплітуда його коливання пов’язана з часто повторюваним рівнем ґрунт. вод у першій частині вегетац. періоду. Диференціюють на види: модал., карбонатні, мергел.-карбонатні, мергел.-слабовилуговані, поверхнево оглеєні осолоділі, гли­боко осолоділі. Дерново-лучні солонцюваті засолені ґрунти поширені у Черніг. Поліссі на лесових і лесоподіб. породах, у яких наявна сода. Диференціюють на поверхнево солонцюваті засолені і звичайні (модал.) солонцюваті засолені. Для перших характерний осолонцьований гумусовий горизонт потуж. 20–30 см, сезонно засолений у сухий період, глибше — засолений профіль. Другим властиві гумусований текстурно чітко диференційований профіль, за­солення в нижньому перехід. оглеєному горизонті і материн. породі. Варіанти: цілинні, освоєні модал., дреновані.

Рекомендована література

  1. Почвы Украины и повышение их плодородия. Т. 1. К., 1988;
  2. Полупан М. І., Соловей В. Б., Величко В. А. Діагностика, номенклатура та класифікація буроземних ґрунтів Карпатського регіону // ВАН. 2002. № 5;
  3. Полупан М. І., Соловей В. Б., Кисіль В. І., Величко В. А. Визначник еколого-генетичного статусу та родючості ґрунтів України. К., 2005;
  4. Полупан М. І., Соловей В. Б., Величко В. А. Класифікація ґрунтів України. К., 2005;
  5. Полупан М. І., Величко В. А. Номенклатура та діагностика еколого-генетичного статусу ґрунтів України для їхнього ве­ликомасштабного дослідження. К., 2014.
Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2017
Том ЕСУ:
18
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Світ-суспільство-культура
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
59536
Вплив статті на популяризацію знань:
700
Бібліографічний опис:

Лучні ґрунти / М. І. Полупан // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2017. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-59536.

Luchni grunty / M. I. Polupan // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2017. – Available at: https://esu.com.ua/article-59536.

Завантажити бібліографічний опис

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору