Лучно-буроземно-глейові ґрунти

ЛУ́ЧНО-БУРОЗЕ́МНО- ГЛЕЙОВІ́ ҐРУНТИ́  — ґрунти, поширені у Закарпатській низинній лісовій буроземній підзоні. Вона достатньо зво­ложена (ГТК_V-IX (гідротерміч. ко­ефіцієнт) становить 1,1–1,4). При­урочені до депресій рельєфу низовини з важкими за гранулометрією породами і неглибокого залягання мінливого рівня ґрунт. вод (весною 30–50 см, восени 1–1,5 м). Найвідоміша депресія — т. зв. чорний мочар. Унаслідок слабкої водопроникності ґрунтів та неглибокого рівня ґрунт. вод депресії на тривалий час перезволожуються, що зумовлює сильне оглеєння всьо­го профілю ґрунтів. Глеєелювіал. процеси практично не виражені або дуже слабко виражені, перерозподіл мулистих часток не спостерігається. Профіль дифе­ренціюється на генет. горизонти: гумусовий глейовий потуж. до 20–30 см, сизувато-сірий, сіро-оливковий, зверху тем­но-сірий з бурим відтінком, до­низу темно-бурий з сизуватістю, у вологому стані — чорний, у цілин. варіантах структура дрібногоріхувата, у сухому стані — брилувата, схильний до запливання, рідко слабоглеєелювіальний, що проявляється у наявності присипки SiO2; верх. перехід. горизонт — до глиб. 40–45 см, темно-іржаво-сизий за рахунок чисел. сизих та іржавих плям оглеєння, злитий, в’язкий, брилистий, призматичний; нижній перехід. горизонт — до глиб. 60–70 см, дуже слабогумусований, темнувато-сизий з бурим відтінком за рахунок плям сегрегованих форм марганцю і заліза, злитий, в’язкий, брилистий або крупно призматичний; материн. порода (глейові алювіал. відклади важкого гранулометрич. складу) жовтувато-, яскраво-, темно-сизого кольорів із бурими плямами сегрегованих форм марганцю і заліза, злита, щільна, брилувата. На незнач. площі серед цих ґрунтів зустрічаються торф’янисті види, для яких характерні торф’я­нистий горизонт потуж. 20–40 см, вміст орган. речовини до 20–30 %, темно-сірий або чорний колір із сизуватим відтінком, ущільненість; глибше — верх. і нижній перехідні глейові горизонти і глейова материн. порода. Незважаючи на важкий гранулометрич. склад (55–65 % фіз. глини), гумусу порівняно мало (3,0–4,9 %), зосереджений він переважно у гумусовому глейовому горизонті, донизу його кількість різко зменшується. Все це може свідчити про їхнє формування в минулому під лісами. Містять 15–30 мекв/100 г увібраних основ (ступ. насиченості ними 80–90 %), мають дуже слабокислу реакцію ґрунт. сере­довища. Варіант. склад: цілинні, освоєні: модал., дреновані, дреновані окультурені, у яких після тривалого дренування гумусовий горизонт має палевий або бурий колір, менш щільне складення, підвищений вміст пожив. речовин. Продуктивна здатність модал. варіантів прак­тично нульова внаслідок загибелі с.-г. культур від перезволоження; у дренованих окультурених агропотенціали становлять (ц/га): озимої пшениці 32–40, озимого ячменю 34–38, сої 18–20, кукурудзи на зерно 65–70, багаторіч. трав 85–90.

Літ.: див. Лучні ґрунти.

М. І. Полупан

Рекомендована література

1. див. Лучні ґрунти.
   Google ScholarInternet

завантажити статтю