Лучно-каштанові солонцюваті засолені ґрунти
ЛУ́ЧНО-КАШТА́НОВІ СОЛОНЦЮВА́ТІ ЗАСО́ЛЕНІ ҐРУНТИ́ — напівгідроморфні ґрунти дуже сухої підзони Сухого Степу на знижених присиваських рівнинах і на периферії глибоких подів із рівнем мінералізованих вод 3–5 метрів. ГТКV-IX (гідротерміч. коефіцієнт) цього регіону становить 0,45–0,51. Розвиток галоморф. процесів у цих ґрунтах пов’язаний з лучностеп. характером зволоження і сезонно зворот. сольовим режимом. Найбільше солей акумульовано на глиб. 70–130 см у вигляді білих цяток, прожилок, гіпс представлений пухкими плямами, ґрунтоутворювал. порода (лес, лесоподібна порода) від глиб. 130–170 см має чіткі ознаки оглеєння, у ній відсутній карбонат. ілювій у вигляді білозірки. Залягають Л.-к. с. з. ґ. завжди у комплексі з солонцями лучно-каштановими, кількість яких може досягати 50 %. Потуж. гумусованого профілю 45–90 см, у цілин. стані він диференціюється на генет. горизонти: гумусово-елювіал. (НЕ; потуж. до 15–20 см (0–8(12) см — дерновий), сірого кольору, добре елювійований, тому збагачений присипкою SiO2 і має порохувато-грудкувато-пластинчасту структуру); гумусово-ілювіал. (НІ; до глиб. 25–30 см, темно-каштановий або каштановий, грудкувато-горіхуватий або горіхувато-призмоподіб., ущільнений); верх. перехід. (Нрі; до глиб. 40–55 см, помітно ілювійований, буро-каштановий, грудкувато-горіхуватий, ущільнений); нижній перехід. (Phi(s)/k; до глиб. 50–90 см, гумусований нерівномірно, бурувато-коричневий, бурий з коричневим відтінком, грудкувато-призмоподіб., іноді на структур. гранях зустрічаються солі, в нижній частині, як правило, карбонатний); глибше — ґрунтоутворювал. порода: до 10–20 см слабо- і нерівномірно гумусована, глибше 70–90 см — із великою кількістю солей. В освоєних видах два перші горизонти (у деяких — частково і третій) залучені до орного шару. Він має потуж. 25–30 см, темно-коричневий колір (у сухому стані — коричнево-сірий), порохувато-грудкувату структуру, на структур. гранях добре виражену присипку SiO2, може бути пухким або щільним залежно від стану зволоження. Містить від 16–20 до 56–60 % фіз. глини (< 0,01 мм); 0,5 % солей на глиб. 50–100 см, бл. 1 % — на глиб. 100–200 см (представлені сульфатами й хлоридами натрію, кальцію і магнію). Кількість обмін. кальцію становить 60–65 % від суми обміну при вузькому співвідношенні між обмін. кальцієм і магнієм (2,0–2,3), поглиненого натрію — 3–5 % від суми обміну в орному шарі і 5–8 % — у підорному. Кількість гумусу в шарі до 30 см коливається від 0,7–1,1 до 2,2–3,1 %. Типовий кількіс. діагност. коефіцієнт профіл. накопичення гумусу становить 0,034–0,040, підтиповий за рівнем зволоження у вегетац. період показник коефіцієнта віднос. акумуляції гумусу — 0,39–0,50 (дуже низькогумусоакумулятивний). Серед освоєних варіантів — модал., зрошувані дреновані, вторинно лучні, вторинно лучні солончакові, вторинно поверхнево оглеєні дреновані. Продуктивна здатність модал. варіантів залежно від глибини залягання солей і їхньої кількості коливається від 0,75 ± 0,05 до 0,85 ± 0,05 щодо зонал. каштанових солонцюватих аналогічного гранулометрич. складу. Бонітетні параметри за озимою пшеницею від важкосупіщаного до легкоглинистого гранулометрич. складу становлять (ціна бала 0,4 ц/га) від 30 ± 4 до 53 ± 4 за природ. родючості, від 35 ± 5 до 65 ± 5 — за ефективної.
Рекомендована література
- див. Лучні ґрунти.
Завантажити статтю
