ЛУШПИ́НСЬКИЙ Платон (27. 06. 1880, с. Пилипче, нині Борщів. р-ну Терноп. обл. — 15. 08. 1952, Львів) — літературо­знавець, педагог. Доктор філософії. Дійсний член НТШ. Викладав у Бережан. (1905–10), Бучац. (1910–13; обидві — нині Терноп. обл.), Львів. академ. (1913–21) г-зіях; від 1945 — доцент Львів. університету. Автор праць з питань естетики, зокрема у поезії Т. Шевченка («Естетична аналіза поетич­них творів», 1933), роз­відки про трагедію «Фауст» Й. Ґете (1943; обидві — Львів), низки статей у ж. «Українська школа», «ЛНВ» та ін. 1900 з В. Сімовичем заснували товариство «Молода Україна», яке долучилося до укр. нац.-демократ. руху, популяризувало назви «українець», «Україна», а також літ. гурток, де читали доповіді та дис­кутували, влаштовували по­їздки до хат-читалень у села з просвітниц. рефератами.