ЛЬВІ́ВСЬКИЙ ДЕРЖА́ВНИЙ ІСТО́РИКО-АРХІТЕКТУ́РНИЙ ЗАПОВІ́ДНИК — частина території Львова, на яку поширено особливий статус охорони обʼєктів культурної спадщини. Створ. 1975 по­становою РМ УРСР з метою збереже­н­ня, дослідж., популяризації та ре­ставрації памʼяток архітектури. Первісно охоплював тер. середньовіч. та давньорус. частини міста пл. 120 га. 1990 по­становою виконкому Львів. облради центр. частину Львова (заг. пл. 3060 га) оголошено істор.-культур. заповід. територією. У тому ж році ліквідовано дирекцію заповід­ника, 1991 її функції пере­дано ново­створ. Упр. охорони істор. середовища Львів. міськради. На тер. заповід­ника роз­таш. 432 памʼятки архітектури, 198 із яких — нац. значе­н­ня. 1998 істор. центр Львова внесено до списку все­світ. спадщини ЮНЕСКО.