КОРО́БКА Микола Іванович (24. 04(06. 05). 1872, м. Кременець Волин. губ., нині Терноп. обл. — літо 1921, м. Новий Афон, Грузія) — етно­граф, фольклорист, літературо­­­знавець. Дійсний член Рос. геогр. товариства (1894 від­значений його сріб. меда­л­лю). Закін. Житомир. гімназію (1889), навч. в Університеті св. Во­­лодимира у Києві, завершив освіту в С.-Пе­тербур. університеті (1895). Працював у археогр. комісії Міністерства нар. освіти; від 1897 — на викладац. роботі, служив інс­­пектором нар. училищ Волин. губ., згодом читав лекції з рос. літ-ри у навч. закладах С.-Пе­тербурга. 1896 у г. «Волынь» (Жи­­томир) вмістив ві­дозву до місц. інтелігенції із закликом створити Товариство дослідників Волині (1900 став його спів­засновником). Ви­­в­­чав етно­графію Волин. Поліс­ся, збирав фольклор на Поділ­лі й Волині. Від кін. 1890-х рр. публікував критичні стат­ті про сучасну рос. літературу в ж. «Рус­ское богатство», «Образование», «Вѣст­­никъ Европы», «Вѣстникъ и библиотека самообразования», «Во­просы жизни», ви­ступав прихильником культурно-істор. школи. 1912–14 пере­видав тво­­ри М. Гоголя. Автор наук. праць про творчість О. Пушкіна, М. Лер­­монтова, М. Гоголя, М. Горького, К. Бальмонта, С. Мережковського, Л. Толстого, І. Гончарова. Від 1917 — приват-доцент Воронез. університету (Росія); водночас читав лекції у Воронез. пед. ін­ституті, редагував г. «Воронежский теле­граф». 1919 приєд­­нався до від­­­­ступаючих білогвард. військ.