Львівський міський промисловий музей

ЛЬВІ́ВСЬКИЙ МІСЬКИ́Й ПРОМИСЛО́ВИЙ МУЗЕ́Й Засн. на поч. 1870-х рр. з ініціативи ремісників та інтелігенції Львова з метою шляхом комплектування і систематизації зраз­ків продукції знач. мист. та наук. цінності сприяти вдосконаленню технологій виготовлення та естетики пром. і ремісн. виробів. Організацією музею опікувалися проф. Львів. політехніки, арх. Ю. Захарієвич (1872 надіслав до міської управи відповідну пропозицію) та політ. діяч, бургомістр Львова Ф. Земялковський. 1873 створ. спец. комітет, який підготував статут музею і почав збирати кошти на його потреби. Перші пожертви зробили: приватні особи — львів. міщанин Ф. Балутовський, князь Л. Сапєга, графи В. Дзєдушиць­кий і К. Лянцкоронський (див. Лянцкоронські) та ін.; юрид. особи — управа Львова, Галиц. крайова управа, торг. палата, іпотеч. банк, дирекція залізниці. У тому ж році комітет закупив на Всесвіт. виставці у Відні перші предмети для музею (витвори зх.-укр. худож. промисловості) й передав їх разом із рештою зібраних коштів міській управі, яка для розміщення експозицій музею тимчасово виділила будинок міського стрілец. товариства. 1874 відкрито першу експозицію і затв. статут музею. Згідно з його положеннями, для оператив. упр. музеєм нагляд. рада обирала зі свого складу виконав. комітет. Першим головою комітету став Ф. Балутовський, його заст. — Л. Вержбицький, який безпосередньо керував роботою музею. Від 1875 до 1930-х рр. при ньому діяла шко­ла малювання і моделювання для перепідготовки ремісників. 1877 музей розміщено в будинку ратуші (1880 його фонди нарах. понад 10 тис. предметів), 1905 у спеціально побудованому приміщенні (нині у ньому розташ. Національний музей у Львові) відкрито нову експозицію. Співроб. Л. м. п. м. влаштовували виставки, проводили лекції, організовували короткотермінові курси, публікували книги, зокрема ілюстровані (се­ред них — 10 зошитів «Зразки домашнього промислу селян на Русі» і 2 зошити часопису «Художній промисел»). 1939, після приєднання Зх. України до УРСР, музей націоналізовано і перейменовано у Музей худож. промислу. Його фонди поповнено збірками націоналізов. приват. музеїв і колекцій Любомирських, Дзєдушицьких, Лянцкоронських, а також держ. інституцій — міської б-ки ім. Б. Бруніцького, держ. музею ім. Л. Пінінського, публіч. збірки ім. Б. Ожеховича. 1941 у фондах — бл. 22 тис. од. зберігання: вироби худож. промислів, зразки нар. мистецтва, гравюри, літографії, фото, діапозитиви; у б-ці — понад 5 тис. назв вид. (11 680 прим. книг) тощо. Під час 2-ї світової вій­ни втрачено понад 2300 музей. пам’яток. 1947 експозицію знову відкрито для відвідувачів, 1951 музей разом із Держ. музеєм етнографії АН УРСР (створ. на основі етногр. збірки Музею НТШ) об’єднано в Укр. держ. музей етнографії та худож. про­мислу АН УРСР (нині МЕХП Інституту народознавства НАНУ).

Рекомендована література

1. Muzea Gminy miasta Lwowa. Lwów, 1929;
   Google Scholar Internet
2. Гошко Ю. Г. Державний музей етнографії та художнього промислу у Львові (до 100-річчя з дня заснування) // НТЕ. 1974. № 3;
   Google Scholar Internet
3. Гавриленко В. А. Столетие Государственного музея этнографии и художественного промысла АН УССР // Сов. этногра­фия. 1975. № 2;
   Google Scholar Internet
4. Музей етнографії та художнього промислу Інституту народознав­ства НАН України: Путівник. Л., 1996;
   Google Scholar Internet
5. Голубець М. В. 125 років Міському про­мисловому музею у Львові // Народозн. зошити. 1999. № 6.
   Google Scholar Internet

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю