Львівський монастир реформатів

Визначення і загальна характеристика

ЛЬВІ́ВСЬКИЙ МОНАСТИ́Р РЕФОРМА́ТІВ Роз­таш. на вул. М. Кривоноса, є памʼяткою архітектури 17–18 ст. Зведе­н­ня деревʼяних костелу св. мучеників Роха і Себастьяна та монастир. будинку роз­почато 1630 на ділянці, на­даній С. Данилович — дочкою руського воєводи І. Даниловича. Для робіт із вирівнюва­н­ня буд. май­данчика на крутому схилі залучено добровольців з міста, а о. Бон­а­вентура, який згодом став настоятелем Л. м. р., у своїх проповід­ях по­обіцяв львівʼянам зарахувати стільки заслуг перед Богом і міською громадою, скільки тачок землі кожен зможе звезти з місця будови в долину (заклик виявився ефективним, міщани швидко зрізали частину пагорба). Монастир і костел згоріли восени 1648 під час облоги Львова військами геть­мана Б. Хмельницького. 1656–64 коштом камʼянец. каштеляна М. Біґановського зведено новий муров. костел св. Казимира, з пн.-зх. боку від нього добудовано монастир. корпуси. Австр. влада 1783 закрила обитель реформатів, а будівлі разом із ґрунтами пере­дала сестрам милосердя (шариткам), які від­крили тут дит. притулок-сиротинець. Поряд із Л. м. р. уже діяв шпиталь сестер милосердя, засн. 1714 з метою надавати допомогу хворим, які не мали коштів, щоб оплатити лікува­н­ня. Сестри милосердя обʼ­єд­нали свій шпиталь і колиш. монастир реформатів в один комплекс. До нього входило 2 корпуси з приміще­н­нями самого шпиталю, каплиця Святих Дарів, 3 госп. будинки, притулок для убогих. Зводили їх упродовж 19 ст. арх. В. Равський і Й. Фром. Ґрунтовну ре­ставрацію гол. споруди шпиталю здійснено 1879–80 за проектом А. Каменобродського; 1911 поруч по­став будинок для убогих, спроектов. І. Кендзерським й А. Опольським. Окрім монастиря, сестри милосердя отримали від реформатів велику земел. ділянку під Високим Замком, частина якої була засаджена фрукт. садом, що тягнувся вздовж вул. Замкова. Будівля монастиря, за­мкнена по периметру, має внутр. по­двірʼя; монастир, разом із костелом, оточений муром. Після 2-ї світової війни сестри милосердя виїхали до Польщі, а їхню власність конфіскувала рад. влада. У 1950–70-і рр. у приміще­н­нях сиротинця роз­міщувалася труд. колонія для неповноліт. дівчат, у шпиталі св. Вінцента — Львів. школа міліції (див. Львівський державний університет внутрішніх справ). Від 1980-х рр. весь комплекс використовувало МВС СРСР, після 1991 — МВС України. 2008 костел пере­дано УГКЦ, після ремонту його висвяч. як церкву св. Климентія.

Літ.: Зубрицький Д. Хроніка міста Львова. 2002; Вуйцик В. Костел Св. Казимира у Львові // Вісн. ін­ституту «Укрзахід­проектре­ставрація». 2006. Вип. 16 (обидві — Львів).

О. Г. Бойко, В. М. Слободян

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю