Львівський монастир реформатів
ЛЬВІ́ВСЬКИЙ МОНАСТИ́Р РЕФОРМА́ТІВ Розташ. на вул. М. Кривоноса, є пам’яткою архітектури 17–18 ст. Зведення дерев’яних костелу св. мучеників Роха і Себастьяна та монастир. будинку розпочато 1630 на ділянці, наданій С. Данилович — дочкою руського воєводи І. Даниловича. Для робіт із вирівнювання буд. майданчика на крутому схилі залучено добровольців з міста, а о. Бонавентура, який згодом став настоятелем Л. м. р., у своїх проповідях пообіцяв львів’янам зарахувати стільки заслуг перед Богом і міською громадою, скільки тачок землі кожен зможе звезти з місця будови в долину (заклик виявився ефективним, міщани швидко зрізали частину пагорба). Монастир і костел згоріли восени 1648 під час облоги Львова військами гетьмана Б. Хмельницького. 1656–64 коштом кам’янец. каштеляна М. Біґановського зведено новий муров. костел св. Казимира, з пн.-зх. боку від нього добудовано монастир. корпуси. Австр. влада 1783 закрила обитель реформатів, а будівлі разом із ґрунтами передала сестрам милосердя (шариткам), які відкрили тут дит. притулок-сиротинець. Поряд із Л. м. р. уже діяв шпиталь сестер милосердя, засн. 1714 з метою надавати допомогу хворим, які не мали коштів, щоб оплатити лікування. Сестри милосердя об’єднали свій шпиталь і колиш. монастир реформатів в один комплекс. До нього входило 2 корпуси з приміщеннями самого шпиталю, каплиця Святих Дарів, 3 госп. будинки, притулок для убогих. Зводили їх упродовж 19 ст. арх. В. Равський і Й. Фром. Ґрунтовну реставрацію гол. споруди шпиталю здійснено 1879–80 за проектом А. Каменобродського; 1911 поруч постав будинок для убогих, спроектов. І. Кендзерським й А. Опольським. Окрім монастиря, сестри милосердя отримали від реформатів велику земел. ділянку під Високим Замком, частина якої була засаджена фрукт. садом, що тягнувся вздовж вул. Замкова. Будівля монастиря, замкнена по периметру, має внутр. подвір’я; монастир, разом із костелом, оточений муром. Після 2-ї світової війни сестри милосердя виїхали до Польщі, а їхню власність конфіскувала рад. влада. У 1950–70-і рр. у приміщеннях сиротинця розміщувалася труд. колонія для неповноліт. дівчат, у шпиталі св. Вінцента — Львів. школа міліції (див. Львівський державний університет внутрішніх справ). Від 1980-х рр. весь комплекс використовувало МВС СРСР, після 1991 — МВС України. 2008 костел передано УГКЦ, після ремонту його висвяч. як церкву св. Климентія.
Рекомендована література
- Зубрицький Д. Хроніка міста Львова. 2002;
- Вуйцик В. Костел Св. Казимира у Львові // Вісн. інституту «Укрзахідпроектреставрація». 2006. Вип. 16 (обидві — Львів).