Львівський монастир Святого Онуфрія

ЛЬВІ́ВСЬКИЙ МОНАСТИ́Р CВЯТО́ГО ОНУ́ФРІЯ ЧСВВ Роз­таш. на вул. Б. Хмельницького, № 36, є памʼяткою архітектури 16–19 ст. Згідно з копією грамоти 1292, на­даній церкві св. Миколая, монастир засн. на­прикінці 13 ст. Докум. ві­домості про нього збереглися від 2-ї пол. 15 ст. — акти про пожертвува­н­ня львів. міщанина С. Дропана. Першим із них (1460) монастир фундований і від­даний під духовну юрисдикцію ігумена Унів. монастиря, другим (1463) — обновлений. Пожертву С. Дропана під­твердив львів. староста А. Одровонж, 1469 польс. король Казимир IV Яґел­лончик видав йому свій привілей. 1589 кон­стантиноп. патріарх Єремія II Транос звільнив монастир від під­порядкува­н­ня настоятелеві Унів. обителі та пере­дав його під протекторат львів. Ставропігій. братства (знаходився до 1762). На початк. етапі монастир роз­ташовувався у верх. частині сучас. монастир. саду, при мурі біля вул. Замкова. Перші церк. і монастир. будинки були дере­­вʼя­ними, муровані церкву і монастир на теперіш. місці звели у 16 ст. завдяки пожертвам князя К. Острозького на докуплених ним прилеглих землях. Бл. 1550 він вибудував святиню, що складалася з церкви св. Онуфрія і каплиці Святої Трійці, які до 18 ст. існували окремо з окремими входами. Водночас із церквою ченці звели муров. монастир із кількох келій, до яких 1592–1600 зуси­л­лями Ставропігій. братства прибуд. муров. шпиталь із від­діл. для чоловіків і жінок; уся тер. обгороджена муром з бійницями. Великої шкоди йому за­вдала пожежа 1623, коли згоріла більша частина Краків. перед­містя, і турец. облога 1672. У монастирі 1554 роз­почато зведе­н­ня муров. дзвіниці, яку 1681 надбудували двома деревʼяни­­ми ярусами. На місці погорілих деревʼяних келій 1683 змуровано чотири нові у ви­гляді невеликого одноповерх. будинку. 1693–98 поновлено оборон. мур з бійницями (зберігся частково від вул. Замкова), що оточував монастир лише з 3-х боків. На Пн. обитель межувала з вірмен. монастирем св. Анни, їх роз­діляв тільки деревʼяний паркан, однак оскільки вірмен. монастир також був оточений муром, то разом з обите­л­лю св. Онуфрія вони обидва складали спіл. оборон. про­стір. Церкву св. Онуфрія 1680 від­будували у ви­гляді однонав. будівлі з напів­круглою вівтар. апсидою і притвором-ґанком, каплицю Святої Трійці (т. зв. малу церкву) роз­ширили 1701. У 1718 збудували бабинець, який замінили 1824 новим, що зберігся донині. 1765 будинок шпиталю пере­дано ченцям, а сам шпиталь пере­несено в інше місце. 1776 майстер Г. Мізанський під керівництвом арх. Ф. Кульчицького обʼ­єд­нав церкву св. Онуфрія і каплицю Святої Трійці в одне ціле, для чого пробито стіну між ними й облаштовано на її місці аркаду. 1777 ро­зі­брано поперечну стіну між навою і вівтарем. 1815–19 за ігумена А. Радкевича надбудовано 2-й ярус над старими келіями. Потреба в їхньому роз­ширен­ні зумовлена пере­селе­н­ням сюди ченців із ліквідованого василіян. монастиря св. Юра. Буд. роботами керував арх. Ф. Тре­­шер (молодший), за проектом якого 1820 замість старої дзвіниці зведено муровану нову. Тоді ж від вулиці облаштували двомаршеві сходи, у ніші під якими стояла фігура св. Онуфрія. Вежа-дзвіниця роз­таш. на центр. осі церкви і слугує гол. входом до монастиря. Будівля квадратна в плані, 4-ярусна, вкрита намет. дахом. Перший (цокол.) ярус, де облаштов. наскріз. арковий прохід, мурований із тесаного каменю, верх­ні — з цегли. Прохід пере­критий хрест. склепі­н­ням. Із Пд. до вежі-дзвіниці прилягає 2-ярус. корпус келій. Замість ро­зі­браної малої напів­круглої вівтар. апсиди 1821 споруджено прямокутну видовжену (до неї прибудовано прямокутну захристію); 1824 пере­будовано бабинець, а у стіни церкви вмуровано орнаментов. над­гробні плити з давнього монастир. цвинтаря. Усі зга­дані буд. роботи провів арх. Ф. Трешер (молодший). Оста­н­ня велика рекон­струкція церкви, що змінила її обʼємно-планувал. композицію, від­булася 1902: до каплиці Святої Трійці добудовано пн. наву (проект виготовив Е. Ковач, реалізувала буд. фірма І. Левинського), у результаті чого церква стала тринавовою. На місці частини теперіш. монастир. комплексу на­прикінці 16 — у 18 ст. існував цвинтар для парафіян Ус­­пен. церкви і ченців монастиря. Прокуратор василіян у Галичині В. Компаневич 1826 насипав у верх. пд.-сх. куті саду земляний курган, який згодом (через спірально вигнуту стежку, що вела на його вершину) почали називати «слимак» (на вершині, з якої можна оглядати панораму міста, встановлено бляшаний флюгер із датою «1826»). На­ступ. року він збудував під муром, недалеко від кургану, камʼяну печеру, у якій помістив статую св. Ону­­фрія, що раніше стояла під сходами дзвіниці. На монастир. цвинтарі поховані видатні духовні та світські діячі Львова, зокрема А. Радкевич, Т. Голдаєвич, М. Гриневецький. Їхні над­гробні памʼятники у формі обелісків, витесаних каменярами Шудловським і Ходоровським, частково збереглися (встановлені у пн. частині церк. по­двірʼя). На монастир. цвинтарі 1583 поховано друкаря І. Федорова. Його над­гробна плита до 1883 знаходилася у церкві св. Онуфрія. Монастир св. Онуфрія у Львові був осідком Галиц. провінції василіян. Тут існував їхній гол. архів з б-кою, де зберігали документи до історії багатьох василіян. монастирів, пергаментні рукописи та старо­друки. Діяв також невеликий музей, що складався з предметів сакрал. вжитку та мистецтва. 1925 ченці планува­ли при­ступити до будівництва спец. приміще­н­ня архіву, яке мало по­­стати з пн. боку дзвіниці за про­ектом арх. О. Пежанського, однак його не реалізували. Рад. влада 1946 закрила монастир. У повоєн. період церкву св. Онуфрія пере­дано МЕХП, від 1977 у ній діяв Музей І. Федорова. У тому ж році на по­двірʼї монастиря на честь першо­друкаря встановили трифігурну скульптурну ком­позицію (автор О. Галян). На тер. монастиря діяв гуртожиток Львів. полігр. технікуму. Монастир по­вернули василіянам 1989, а музей (нині Мистецтва давньої укра­їнської книги Музей) разом зі скульптур. групою пере­несли у по­двірʼя палацу Потоцьких на вул. М. Коперника, № 15а. Інтерʼєр церкви св. Онуфрія обновили 1990–91. На під­ставі зондажів, які роз­крив художник-ре­ставратор Я. Мовчан, реконстру­йова­но роз­писи склепінь Й. Бати. Оздобою церкви стали ковані метал. поруч­чя сходів, які виготовив 1999 О. Боньковський. В архіт. плані монастир. комплекс збагатився новими корпусами з укомпонов. у них каплицею, які спроектувала 1991–92 група архітекторів ін­ституту «Укрзахід­проект­ре­ставрація» (Львів) під керівництвом У. Піхурко та М. Гайди. 2001 зведено нові сходи від вул. Б. Хмельницького. Монастир є осідком протоігумена Найсвятішого Спасителя в Україні Василіян. Чину св. Йосафата.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю