Львівський музей історії релігії

ЛЬВІ́ВСЬКИЙ МУЗЕ́Й ІСТО́РІЇ РЕЛІ́ГІЇ Засн. 1970 як філія Львівського історичного музею. Від 1973 — Львів. музей історії релігії та атеїзму, від 1989 — сучасна назва. Підпорядк. Мін-ву культури України. Розташ. у приміщеннях колиш. домінікан. монастиря (16–18 ст.). У структурі музею діють філії: Червоногр. музей історії релігії (від 1980), Інститут релігієзнавства (створ. 1993 на базі відповід. відділу музею), «Людина. Земля. Всесвіт» (м. Сокаль, від 1995), Музей-садиба родини Антоничів (с. Бортятин, від 2010; усі — Львів. обл.); відділи: експозиц., наук.-освіт., виставк., муз.-просвітн., наук.-метод., худож. оформлення, наук.-реставрац.; фондів, фото- і гологр. лаб.; видавництво «Логос». Експозиція складається з розділів: «Релігії Давнього Світу», «Юдаїзм», «Раннє християнство», «Православ’я в Україні», «Католицизм», «УГКЦ», «Протестантизм», «Вірменська церква», «Іслам», «Буддизм». Основою колекції стали твори сакрал. мистецтва з фондів львів. музеїв, врятовані від знищення під час мас. закриття церков у 1960–70-х рр., у наступні роки зібрання поповнювалося за рахунок придбань музею та дарунків окремих осіб. Нині у фондах — понад 90 тис. од. зберігання, зокрема релікварій св. Аронтія-мученика (кін. 11 ст.), ікони укр. майстрів від 15 ст. (зокрема «Богородиця з Ісусом на престолі»), мідні тарелі з реліг. сюжетами (16 ст.), колекція Тор (18–20 ст.), твори художників І. Рутковича, М. Сосенка, А. Манастирського, С. Чеховича, С. Строїнського, М. Яблонського, скульптури роботи І. Пінзеля; археол. матеріали трипіл. культури, Давньої Греції, Риму та Єгипту. Унікал. є знахідки з поховань із с. Харитонівці Заліщиц. р-ну (3 тис. до н. е.) і с. Петриків Терноп. р-ну (11–8 ст. до н. е.) Терноп. обл., археол. пам’ятки скіф. доби (кін. 7 ст. до н. е.); скарб золотих франц. монет (1853–1913), 300-томна збірка реліг. і релігієзн. літ-ри, подарована Укр. катол. університетом (Рим). Колекція стародруків нарах. бл. 2 тис. од., серед них — «Острозька Біблія» (1581), «Устав церковний братії монастиря» (виданий 1610 у Москві учнем І. Федорова М. Радушевським), «Апостол» (1631), «Акафіст Богородиці Іоанна Дамаскіна» (1646), араб. Корани і богослов. тексти (18–19 ст.). Музей спільно з Інститутом укр. археографії та джерелознавства НАНУ та Інститутом філософії НАНУ від 1991 щорічно проводить Міжнар. наук. конф. «Історія релігій в Україні» та публікує однойм. щорічник; також видає книжк. серії «Духовні діячі України», «Духовна лірика», альманахи до ювіл. дат з історії Церкви тощо. Перший дир. — Ю. Матюхін (1970–86), від 2013 — О. Малиць.