ЛЬВОВ Микола Олександрович (18. 12. 1887, Одеса — 1962, Москва) — ботанік. Державні нагороди СРСР. Навч. у Моск. університеті та Університеті св. Володимира у Києві (брав участь у діяльності студент. н.-д. товариства природо­знавців, де по­зна­йомився з М. Холодним; за дипломну роботу присуджено золоту медаль і диплом 1-го ступеня), де й працював від 1911 лаборантом каф. фізіології рослин, асистував С. Навашину. 1913–15 проводив практ. заня­т­тя з мікробіо­логії і заг. біо­логії у Київ. комерц. ін­ституті; 1916 — викладач ботаніки Вищих жін. вечір. пед. курсів. 1916–18 ви­вчав лікар. й ефіроолійні рослини в Акліматизац. саду М. Кащенка і Ботан. саду Університету св. Володимира. Від 1918 очолював Лубен. дослідну станцію лікар. рослин (нині Пол­тав. обл.), від 1920 — також завідувач від­ділу селекції при ній. 1929–32 — завідувач від­ділу лікар. і ефіро­олій. культур Моск. н.-д. хім.-фармацевт. ін­ституту; 1933–36 — за­ступник директора, завідувач від­ділу ботаніки ВНДІ ефіроолій. промисловості, 1936–38 — за­ступник директора з наук. частини ВНДІ лікар. і ароматич. рослин (обидва — Москва; брав участь в організації обох ін­ститутів); 1938–60 — доцент кафедри фармако­гнозії Моск. фармацевт. ін­ституту. Досліджував біо­логію та пита­н­ня селекції мʼя­ти перцевої, фізіологію і морфологію насі­н­ня лікар. рослин. Започаткував сортови­пробува­н­ня мʼяти, а також її геогр. ви­вче­н­ня з метою від­бору пер­спектив. клонів. Виділив форми мʼяти, що стали вихідними при виведен­ні низки її сортів, поширених у СРСР.