Львов-Рогачевський Василь
ЛЬВОВ-РОГАЧЕ́ВСЬКИЙ Василь (справж. — Рогачевський Василь Львович; ін. псевд.: В. Львов, Homo; 28. 12. 1873(09. 01. 1874), Харків — 30. 09. 1930, Москва) — літературознавець, літературний критик, публіцист. Закін. 2-у Харків. гімназію (1895), С.-Петербур. університет (1898). Студентом брав участь у рев. русі, від 1898 — чл. Союзу боротьби за звільнення роб. класу. 1899 переїхав до Одеси, займався партій. роботою. Від 1900 — у Харкові, за діяльність у РСДРП заарешт., провів 8 місяців у в’язниці, потім висланий під нагляд поліції (жив у Курську, Нижньому Новгороді, Самарі, Архангельську; усі — Росія); у пресі виступав під псевд. Homo. Після повернення 1905 до Харкова знову заарешт. за активну участь у рев. подіях 1905 в С.-Петербурзі і висланий за кордон (побував у Німеччині, Бельгії, Швейцарії, Франції, Італії). 1909 повернувся на батьківщину, співпрацював із часописами «Современный міръ» (до 1913, очолював відділ поезії), «Современникъ» (1913–14), «Ежемѣсячный журналъ» (1914–16). У 1917 відійшов від політ. діяльності, зосередився виключно на літ.-крит. і пед. роботах. Літ. діяльність розпочав 1895, коли спільно з гімназій. учителем нім. мови Б. Краєвським у Харкові випустив кн. «Ганс Закс. Башмачник-поэт», у якій вмістив свої перекл. віршів Г. Сакса. Перша крит. стаття «Порывы» (про М. Горького і В. Вересаєва) надрук. у г. «Одесские новости» (1899, 16 мая), де він вів рубрику «Литературные беседы». Л.-Р. цікавився переважно поточ. літ-рою: у перший період своєї діяльності — епохою 1890–1900-х рр. (Л. Андреєв, М. Горький та ін.), пізніше — творчістю письменників періоду більшов. перевороту 1917. Перша ґрунт. розвідка — «Писатель-интеллигент» («Обозрение», 1904, № 2; про В. Вересаєва). Багато друкувався у періодиці як літ. критик. Його крит. роботи завдяки доступності викладу і нескладності теор. побудов набули широкого розповсюдження серед читачів. Л.-Р. хоч і обстоював істор. метод критики, однак у своїх роботах користувався виключно публіцист. методами літ. полеміки. Його роботи багаті на фактичні і бібліогр. відомості, а спроби стати на позиції марксист. критики мали еклектич. характер і часто зводилися до вульгарно-соціол. пояснення літ. явищ. Відомий також своєю культ.-осв. і сусп. діяльністю: був кер. письменниц. організації «Литературное звено», чл. правління Всерос. СП, читав лекції з літ-ри в моск. ВНЗах.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Девяностые годы и творчество В. Вересаева. С.-Петербург, 1906; Печать и цензура. Москва, 1906; Борьба за жизнь: Сб. ст. С.-Петербург, 1907; Снова накануне: Сб. крит. ст. и заметок. Москва, 1913; Две правды: Кн. о Л. Андрееве. С.-Петербург, 1914; Гонители еврейского народа в России. Москва, 1917; Почему не нужны цари. Москва, 1917; Свободное слово. Москва, 1917; Поэзия новой России: Поэты полей и городских окраин. Москва, 1919; Очерки по истории новейшей русской литературы (1881–1919). Москва, 1920; Имажинизм и его образоносцы: Есенин, Кусиков, Мариенгоф, Шершеневич. Ревель, 1921; Поэт-пророк: Памяти А. А. Блока. Москва, 1921; Революционные мотивы в русской поэзии. Тула, 1921; Леонид Андреев. Москва, 1922; Русско-еврейская литература. Москва, 1922; Введение в изучение литературы дореформенной России. Москва; Ленинград, 1925; И. С. Тургенев: Жизнь и творчество. Москва; Ленинград, 1926; Очерки пролетарской литературы. Москва, 1926; Новейшая русская литература. 7-е изд. Москва, 1927; Художественная литература революционного десятилетия. Москва, 1927; От усадьбы к избе: Л. Толстой. Москва, 1928.
Рекомендована література
- Кубиков И. Н. Львов-Рогачевский: (к 25-летию лит. деятельности) // Всемир. иллюстрация. 1924. № 3–4;
- Пиксанов Н. К. Литературная деятельность Львова-Рогачевского // Современник. 1925. № 1;
- Брейтбург С. М. В. Л. Львов-Рогачевский (некролог) // Лит-ра и марксизм. 1931. № 2.
Завантажити статтю
Людина 
