Льобковіц Вільгельм
ЛЬОБКО́ВІЦ Вільгельм (03. 02. 1893, м. Фрідек, Австро-Угорщина, нині Фрідек-Містек, Чехія — 05. 02. 1938, Москва) — військовик. Належав до стародав. чес. шляхет. роду. Закін. військ. академію. Під час 1-ї світової війни служив у оператив. відділах штабів 9-го піхот. полку та 18-го австр. корпусу. Володів чес., нім., укр., польс. і франц. мовами. Від квітня 1919 — в УГА (у червні того ж року отримав звання отамана): нач. оператив. відділу Начал. команди, начштабу 3-го Галиц. корпусу (один із розробників наступал. операції, відомої під назвою «Чортківська офензива») та армій. групи генерала А. Кравса, яка 30 серпня 1919 звільнила Київ від більшовиків. Наприкінці 1919 разом із рештками армії перейшов до більшовиків, у квітні 1920 у складі Червоної УГА здався полякам. Утримувався у таборах у Львові та м. Тухоля (Польща), звідки у жовтні 1920 втік до м. Ліберець (Чехія), де написав працю «Похід на Київ». 1921 виїхав до СРСР. Був зав. сектору інформ.-статист. частини розвідув. упр. Червоної армії; 1926–32 — воєн. кер. Моск. хім.-технол. і архіт.-буд. інститутів; 1932–34 — нач. 1-го сектору інспекції піхоти Червоної армії; від 1934 — викладач курсів «Постріл» (1936 отримав звання комбрига). 3 жовтня 1937 заарешт., 24 січня 1938 за звинуваченням у шпигунстві на користь Німеччини засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1960.
Додаткові відомості
- Державний архів
- ЦДІА України у Львові. Ф. 309, оп. 1, спр.1567, арк.1–104; ф. 780, оп. 4, спр. 267, арк. 41; ф. 780, оп. 4, спр. 267, арк. 41.
Рекомендована література
- Топінка Є. Чехи у військових формуваннях Українських січових стрільців та Українській Галицькій армії // Пробл. слов’янознавства. 2002. Вип. 52;
- Стецишин О. Ландскнехти Галицької армії. Л., 2012.
Завантажити статтю
Людина 
