Льодовикові відклади

Визначення і загальна характеристика

ЛЬОДОВИКО́ВІ ВІ́ДКЛАДИ — континентальні та морські осадові утворе­н­ня, які є продуктами геологічної діяльності льодовиків і накопичуються пере­важно периферією остан­ніх. Див. також Лід і Льодовикові періоди. Роз­різняють власне Л. в. (або морени) та водно-льодовик. і льодово-морські від­клади. Морени є уламк. пухкими, слабо сортованими та слабо літифікованими від­кладами мішаного складу (діаміктитами), які включають усі гранулометр. фракції — від великих брил до глин. Їх ще називають валун. су­глинками та валун. глинами. Давні літифік. ущільнені аналоги морен — тиліти. Склад і літол. особливості морен варіюють у широкому діапазоні, від­ображаючи вміст вихід. порід, умови захопле­н­ня їх льодовиком та транс­портува­н­ня, а також акумуляції. Ці умови значно від­різняються у льодовик. покривів і гірських льодовиків. У межах льодовик. покривів захопле­н­ня гірських порід від­бувається тільки біля їх нижнього контакту з ложем. Найпоширеніший шлях — дис­кретне надходже­н­ня уламк. матеріалу малими порціями внаслідок напружень і від­повід. деформацій у під­стелюючих породах, які виникають на цьому контакті, та пошарово-диференці­йов. руху нижньої частини глетчер. льоду, спрямованого у бік заг. руху льодовика та дещо уверх. Перед­бачається, що пере­насиче­н­ня цим матеріалом призводить до від­окремле­н­ня (скиду) нижньої частини льоду та після його тане­н­ня до акумуляції морен, які називаються основними. Роз­різняють зрілі та локал. осн. морени. Перші є кінцевим продуктом тривалого руху та від­повід. пере­мішува­н­ня і гомогенізації уламк. матеріалу. Вони до­статньо однорідні та мають текс­тури, що від­бивають динаміку льоду, окремі уламки і дрібні зерна, орієнтовані в напрямку руху льодовика, у складі зрілих осн. морен є як далеко­принос. ератич., так і місц. матеріал. У локал. моренах пере­важають місц. породи, які подекуди масово надходять у тіло льодовика в результаті великих деформацій на ложі та не встигають диференціюватися, тому вони часто схожі на вихідні породи. Особливу фацію осн. морен складають льодовик. від­торженці, які є «ві­дірваними шматками» цілих стратигр. комплексів порід потуж. до кількох десятків метрів і площею до кількох квадрат. кілометрів, роз­осереджених у покриві осн. морен. На ок­ре­мих ділянках під льодовик. по­­кривом або біля його краю утворюються лускаті морени, складені чергува­н­ням лусок осн. морени та великих товщ порід льодовик. ложа чи тільки остан­ніх і морен натиску — складнодис­локов. товщ, часто зі слідами віджима­н­ня корін. порід, додатково зімʼятих фронтал. насувом льодовика та абляц. морен — від­кладів пасив. гравітац. акумуляції унаслідок тане­н­ня льодовика (значно більше характерно для гірських льодовиків). Ці льодовики також захоплюють матеріал свого ложа, формуючи в ньому донні морени, але й він потрапляє на них шляхом осипа­н­ня та обвалюва­н­ня зі схилів льодовик. долин — трогів, утворюючи бокові та середин­ні морени, а біля свого краю після тане­н­ня ці льодовики залишають концентр. серії пасом кінцевих морен витава­н­ня. Широкий спектр осад. об­становок становлять водно-льодовик. від­клади, які є продуктом транс­­порту й акумуляції в потоках талих льодовик. вод і в тих басейнах, які виникли за рахунок цих потоків. За­звичай їх повʼя­зують з материк. льодовик. покривами на суходолі. Серед них є досить специфічні від­клади внутрішньо-льодовик. потоків у тріщинах льодовика, які після зтане­н­ня остан­нього формують інверсійні пасма та пагорби (ози та ками), а також від­клади, які накопичилися на льодовику чи біля його краю та схожі на свої аналоги у позальодовик. зоні: зандри (конуси винесе­н­ня потоків льодовик. вод), долин­ні зандри (виповне­н­ня льодовик. долин стоку). Усі ці від­клади часто називають флювіогляціальними, проте широко роз­по­всюджені й лімногляціал. від­клади льодовик. озер і деякі ін. Л. в. вирізняють: не­звичайні умови заляга­н­ня, фрагментарність роз­по­всюдже­н­ня, великі колива­н­ня потужності, не витриманий фаціал. і гранулометр. склад, часті включе­н­ня грубоуламк. матеріалу. Вони роз­кривають мінливість льодовик. осад. станів і вплив місц. перед- чи під­льодовик. рельєфу та місц. порід. Напр., т. зв. стрічк. глини прильодовик. озер, які складаються з чергува­н­ня тонких шарів грубших (літній шар) та тонших (зимовий шар) фракцій, свідчать про стабілізацію льодовик. краю та дають змогу під­раховувати від­носну тривалість існува­н­ня цих озер. Пере­важно навколо краю сучас. і плейстоцен. (див. Плейстоценова епоха та плейстоценовий від­діл) льодовик. покривів і шельф. льодовиків вина­йдені та описані льодовиково-морські (айс­бергові) від­клади. Вони роз­по­всюджені нерівномірно й утворені у результаті роз­несе­н­ня морено­вміс. плаваючого льоду та айс­бергів акваторіями океанів та морів і від­кладе­н­ня морен на дно через товщу води. Ці від­клади по­єд­нують ознаки морен (слабка сортованість, орієнтованість та штрихованість уламків, грубкість гранулометр. складу) з ознаками морських осадів — горизонт. стратифікованістю та залишками прижит­тєво захоронених морсь­ких організмів. На території України широко пред­ставлені морени та водно-льодовик. від­клади у межах плейстоцен. льодовик. покривів та гірського зледені­н­ня Укр. Карпат. На величез. площах Пн. Америки, Європи та Азії Л. в. є основою різноманіт. будівель та споруд, вони також подекуди вміщують великі запаси під­зем. води питної якості. Л. в., валуни морен, гравійно-гальк. суміші, піски, деякі різновиди глин використовують як сировину для буд. матеріалів. Зокрема з льодовик. валунів зведено низку давніх храмів України, їх частково викори­стано для спорудже­н­ня Золотих Воріт у Києві. У де­яких місцевостях Європи великі льодовик. камені є предметом поклоні­н­ня у різних реліг. культах.

Літ.: Лаврушин Ю. А. Строение и формирование основных морен матери­ковых оледенений. Москва, 1986; Матошко А. В., Чугун­ный Ю. Г. Дне­провское оледенение Украины (геологический аспект). К., 1993; M. Hambrey. Glacial Environments. London, 1994; Jü Ehlers. Quaternary and glacial geology. Chiches­­ter, 1996; Quaternary glaciations — extent and chronology. A Closer Look: Develop­ments in Quaternary Science. 2011. Vol. 15.

А. В. Матошко

Завантажити статтю