Льонко Євген Олександрович
Визначення і загальна характеристика
ЛЬОНКО́ Євген Олександрович (24. 10. 1949, смт Новгородське, нині Торец. міськради Донец. обл. — 02. 10. 2006, Київ) — композитор, музичний редактор. Член НСКУ (1982). Закін. Київську консерваторію (1978; кл. композиції А. Штогаренка, органа — А. Котляревського). Відтоді — ред. видавництва «Музична Україна» (Київ). Від 1991 — на творчій роботі. Індивід. стилю композитора притаманні виразність тематизму, ясність муз. мови, широке використання нових стилів (неокласицизму, неофольклоризму).
Додаткові відомості
- Основні твори
- для симф. оркестру — Симф. (1978), «Святкова увертюра» (1979), поема «Andante rigoroso» (1980); Струн. квартет (1980); для органа — Концерт для органа з 2-ма інтермедіями для флейти, віолончелі та клавесина (1977), Концерт для органа та брас-квінтету (1989), 7 сонат (1977–2003), 12 концерт. п’єс (1983), 12 прелюдій та фуг (1984–85), 2 хорал. симф. (1997–2002); для флейти, гобоя та фагота — «Маленький дивертисмент» (1983); для фортепіано — Соната (1978); для флейти та фортепіано — Скерцо (1979); для оркестру нар. інструментів — 3 сюїти (1987–2000); для мішаного хору без супроводу — Херувимська (2003), Мала єктенія (2006; обидві — на канон. тексти); для естрадно-симф. оркестру — понад 15 окремих п’єс; романси, хори, обробки нар. пісень.
Завантажити статтю
Людина 
