Любавський Матвій Кузьмович

Визначення і загальна характеристика

ЛЮБА́ВСЬКИЙ Матвій Кузьмович (Любавский Матвей Кузьмич; 01(13). 08. 1860, с. Великі Можари Рязан. губ., Росія — 22. 11. 1936, м. Уфа, Башкорто­стан, РФ) — російський історик. Доктор історії (1901), академік АН СРСР (1929). Закін. Рязан. духовну семінарію (1878) та Моск. університет (1882), де й працював (з пере­рвою): від 1902 — ординар., від 1919 — засл. ординар., від 1922 — позаштат. проф., водночас 1902–04 і 1906–08 — секр., 1908–11 — декан істор.-філол. ф-ту, 1911–17 — ректор; 1918–19 — 1-й декан істор.-філол. факультету й завідувач кафедри заг. і рос. історії Катеринослав. університету (нині Дні­про). Також від 1918 — на керів. посадах у архів. установах, зокрема 1920–29 — директор Моск. від­діл. юрид. секції Єдиного держ. архів. фонду РСФРР. 9 серпня 1930 заарешт., по­збавлений академ. зва­н­ня і засудж. до 5-ти р. засла­н­ня. Покара­н­ня від­бував в Уфі, де 1931–36 був спів­роб. Башкир. НДІ нац. культури. 1967 реабіліт. і поновлений у списках академік АН СРСР. Досліджував історію, економіку, право Литовсько-Руської держави, яку вважав спадкоємницею Київ. Русі. Наукові праці присвяч. історії, істор. гео­графії, історіо­графії Росії та Литви від найдавніших часів до кін. 16 ст.

Пр.: Областное деление и местное управление Литовско-Рус­ского государства ко времени из­дания первого Литовского статута: Истор. очерки. Москва, 1893; Начальная история малорус­ского казачества // Журн. Мин-ва нар. просвещения. 1895. № 7; Очерк истории Литовско-Рус­ского государства до Люблинской унии включитель­но. Москва, 1910; 1915; С.-Пе­тербург, 2004; Лекции по древней рус­ской истории до конца XVI века. Москва, 1915; 1918; С.-Пе­тербург, 2000; История за­падных славян (прибалтийских, чехов и поляков). Москва, 1917; 1918; 2004; Обзор истории рус­ской колонизации с древнейших времен и до ХХ в. Москва, 1996.

Літ.: Академик М. К. Любавский и Московский университет. Москва, 2005.

С. І. Світленко

Завантажити статтю