Любарський Ілля Мойсейович
ЛЮБА́РСЬКИЙ Ілля Мойсейович (21. 03. 1911, м. Кременчук, нині Полтав. обл. — 27. 08. 1981, Харків) — фізико-хімік, металознавець. Батько Ю. Любарського. Доктор технічних наук (1965). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1973). Закін. Харків. університет (1935). Працював 1934–36 в Укр. інституті металів (Харків). У серпні 1936 заарешт., у січні 1937 за сфабрик. справою засудж. до 5-ти р. позбавлення волі, у березні 1940 звільнений. 1940–44 — на Кіров. (РФ, до евакуації — Коломен.) маш.-буд. заводі; 1944–65 — на З-ді ім. В. Малишева; 1965–72 — зав. лаб. № 21, 1972–79 — завідувач відділу № 52, 1979–81 — старший науковий співробітник-консультант Фіз.-тех. інституту низьких т-р АН УРСР (обидва — Харків). Наукові дослідження із проблем тертя та зношування металів у екстремал. умовах експлуатації.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Повышение износоустойчивости тяжелонагруженных шестерен. Москва, 1965; Трение и износ в вакууме. Москва, 1973 (співавт.); Металлофизика трения. Москва, 1976 (співавт.); Фазовые превращения на поверхности трения и их влияние на износостойкость сталей в вакууме // Трение и износ. 1980. Т. 1, № 2.
Завантажити статтю
 [himiya].jpg)
Людина 
