Любешів
Визначення і загальна характеристика
ЛЮБЕШІ́В — селище міського типу Волинської області, райцентр. Має статус істор. насел. пункту України. Знаходиться на р. Стохід (притока Припʼяті, бас. Дніпра), за 135 км від обл. центру та 63 км від залізнич. ст. Камінь-Каширський. Площа 3,5 км2. За переписом насел. 2001, у Л. проживали 5646 осіб (складає 113,5 % до 1989); станом на 2015 — 5819 осіб; переважно українці; є також росіяни та білоруси. За нар. переказами, назва походить від першопоселенця мисливця Любаша. Тут знайдено артефакти доби палеоліту. Вперше згадується у записах Литов. метрики під 1484. Цим роком датовано декрет польс. короля і великого князя литовського Казиміра IV Яґеллончика про розподіл маєтку між спадкоємцями покійної пані Довойнович — її другим чоловіком Яном Довойновичем та сімома дітьми від обох шлюбів. Документ називає найважливіші поселення маєтку — Любʼязь, Любешово, Бискупичі, Росно — та визначає нового власника Любешова — Михна Доргевича, найстаршого сина. У 1540-х рр. поселення належало Л. Образцову — васалу королеви Бони Сфорци, дружини польс. короля Сиґізмунда I Старого. Після Люблін. унії 1569 воно й надалі залишилося у складі Пінського пов. Великого князівства Литовського. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. 1653 значне руйнування Л. спричинив набіг татар. загону. Тоді після великої пожежі в селі лишилося тільки 5 дворів. Новий етап у розвитку Л. розпочався у 2-й пол. 17 ст. Після Хмельниччини поселення відійшло до шляхтича Я.-К. Дольського, який у Великому князівстві Литовському обіймав посаду пінського старости, а наприкінці життя став великим литов. маршалком. У серед. 1680-х рр. він ініціював перетворення Л. на містечко, домігся для нього привілею на Маґдебур. право та перейменував на Новий Дольськ. Я.-К. Дольський збудував у м-ку свою резиденцію — деревʼяний палац, який згорів після перебування на цих землях військ швед. короля Карла XII у 1706. У 1693 він заснував у Л. (Новому Дольську) осередок катол. ордену піарів. Фундуш у 90 тис. злотих на будівництво деревʼяних архіт. споруд — костелу, монастиря і при ньому колегіуму — забезпечували його поліс. села Пнівно та Пнівненська Воля. Діяльність любешів. ченців-піарів підтримувала дружина Я.-К. Дольського — Г. Дольська (дівоче — Ходоровська, за першим чоловіком — Вишневецька). Під час рос.-швед. війни вона була звʼязковою між польс. і швед. очільниками С. Лещинським і Карлом XII та укр. гетьманом І. Мазепою. На поч. 18 ст. новим власником став пасинок Я.-К. Дольського — князь М.-С. Вишневецький, який відбудував Л. після боїв з рос. військами, зокрема звів новий мурований барок. палац і заклав ландшафт. парк (від 1972 — памʼятка садово-парк. мистецтва місц. значення). У серед. 18 ст. тут побудовано камʼяні споруди піарів. ордену. У Л. мешкав визнач. піарів. художник о. Л. Гюбель, який прикрасив своїми творами не лише любешів. костел, а й низку ін. культ. і світ. архіт. комплексів Пн. Волині. У Любешів. піарів. школі (колегіумі), яка діяла 1693–1834, здобули освіту багато вчених, культур. і держ. діячів Литви та Польщі. Серед її учнів — нац. герой Польщі й США Т. Костюшко, автор багатотом. зібрання першоджерел з історії Польщі «Кодексу дипломатичного» М. Догель, педагог, філософ К. Нарбут, поет, перекладач, педагог Є. Цяпинський, ботанік С.-Б. Юндзвілла. Після М.-С. Вишневецького містечком володіла його дочка Е. Вишневецька-Замойська, потім — онучка К. Замойська та її чоловік генерал польс. військ Я.-К. Мнішек. 1754 Любешівщину придбав брацлав. каштелян Я.-А. Чарнецький, нащадкам якого Л. належав до 2-ї світової війни. За те, що він не підтримав Барську конфедерацію 1768, польс. конфедерати сплюндрували містечко. Я.-А. Чарнецький спорудив у Л. капуцин. монастир і костел, де і був похований. Після 2-го поділу Польщі 1793 Л. увійшов до складу Рос. імперії. Відтоді адміністративно належав до Пінського пов. Мінської губ., став волос. центром і центром поліцей. округу. 1812 у м-ку деякий час знаходилися наполеонів. війська. 1817 костел і монастир капуцинів пошкоджено під час пожежі (1926–36 відновлено польс. владою, відтоді діяла семінарія). У 19 ст. в Л. відбувалися 4 ярмарки на рік: 2 травня, 29 червня, 8 вересня і 6 грудня (за старим стилем). Від 1886 до 1898 кількість насел. зросла з 882-х до 2739-ти осіб. На поч. 20 ст. у м-ку працювали 2 цегел. заводи, 14 крамниць, діяла ремісн. школа. У роки 1-ї світової війни по р. Стохід проходила лінія фронту, Л. майже вщент був розбомблений. Під час воєн. дій наприкінці 1910-х рр. влада неодноразово змінювалася (деякі періоди Л. контролювали більшовики). За Ризьким договором 1921 Л. увійшов до Камінь-Кашир. староства Пінського пов. Поліс. воєводства Польщі. 1939 у процесі радянізації містечко й округа протягом місяця перебували у складі Білорус. РСР. Після врегулювання кордону у січні 1940 — смт, райцентр Волин. обл. УРСР. Жит. зазнали сталін. репресій. Від 29 червня 1941 до 5 березня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. У Л. нацисти вбили понад 2,5 тис. євреїв. Діяло рад. підпілля. 1944 під час нім. бомбардування пошкоджено костел піарів (1969 повністю знищений за наказом парт. кер-ва). У повоєнні роки в околицях вели боротьбу загони ОУН–УПА. 1947 відкрито аеропорт, сюди прилітали літаки По-2 з Луцька та м. Пінськ (Білорусь). 1962–65 — у складі Камінь-Кашир. р-ну. У рад. період працювала Любешівська фабрика господарських виробів, заводи силікат. цегли, комбікорм., хлібопродуктів, льонопереробний. 1989 з ініціативи А. Кравчука створ. перший в Україні наук.-тех. кооператив — Любешів. міжгалуз. кооп. центр наук.-тех. інформації «Ерудит». У Л. — навч.-вихов. комплекс (при ньому функціонує краєзн. музей), тех. коледж Луцького тех. університету, дитсадок; рай. Будинок культури, рай. б-ки для дорослих і дітей, муз. школа; ДЮСШ (його очолює перша чемпіонка СРСР серед жінок зі спорт. ходьби В. Борисюк); центр. рай. лікарня та поліклініка. Виходить рай. г. «Нове життя». Функціонують нар. аматор. колективи: нар. хор (кер. Я. Дишко), чол. вокал. тріо (Р. Дащенко), ансамбль нар. музики «Медозвін» (О. Матюк), ансамбль нар. танцю «Терниця» (Н. Сащук), фольклор. колектив «Живиця» (Г. Черевко), театр мініатюр (Я. Бурдак). Реліг. громади: УПЦ МП, РКЦ, християн віри євангельської. Памʼятки архітектури: нац. значення — келії монастиря піарів (17 ст.), вʼїзна брама палац. комплексу Вишневецьких–Чарнецьких (серед. 18 ст.); костел і келії капуцинів (18 ст.). Серед видат. уродженців — правознавець В. Навроцький, живописець О. Щиголєв, громад.-політ. діяч, чл. уряду УНР в екзилі М. Герець, футболіст Т. Михалик. У довоєн. час дир. Любешів. школи працював громад.-політ. діяч, письменник С. Маківка, дир. Любешів. пед. технікуму — військовик, історик, Герой Радянського Союзу О. Ткаченко.
Літ.: Бренчук О. І. З історії містечка Любешова в XV–XVIII століттях // Минуле і сучасне Волині: літописні міста і середньовічна культура: Мат. VIII Волин. обл. істор.-краєзн. конф. Лц., 1998; Бондаренко Г. В., Кихтюк В. В. З історії назв районних центрів, міст і селищ міського типу Волинської області // Пед. пошук. 1999. № 1(2); Пясецький В. З історії районних центрів Волинської області // Минуле і сучасне Волині та Полісся: історія сіл і міст Зх. Полісся. Маневиччина: Мат. ХІІІ Волин. наук. істор.-краєзн. конф. Лц., 2004; Кравчук П. Любешову — 525 // Нове життя. 2009, 11 лип.; див. Любешівський район.
О. А. Бірюліна, О. М. Ніщик
Додаткові відомості
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
