Любешівський район

ЛЮБЕШІ́ВСЬКИЙ РАЙО́Н – район, що знаходиться у північно-східній частині Волинської області. Межує на Зх. з Ратнів., на Пд. Зх. і Пд. — з Камінь-Кашир., на Пд. — з Маневиц. р-нами Волин. обл., на Пд. Сх. — з Володимирец., на Сх. — з Зарічнен. р-нами Рівнен. обл., на Пн. — з Брест. обл. Білорусі (довж. укр.-білорус. кордону 63 км). Утвор. 1940. Від червня 1941 до березня 1944 — під нім.-фашист. оку- 630973.pngпацією. У повоєнні роки в околицях вели боротьбу загони ОУН–УПА. 1962 р-н ліквід. (був приєднаний до Камінь-Кашир. р-ну), 1965 відновлений. Пл. 1,5 тис. км². За переписом насел. 2001, у Л. р. проживали 36 829 осіб (складає 99,6 % до 1989); станом на 2015 — 36 147, на 2016 — 36 009 осіб; переважно українці; є також росіяни та білоруси. У складі Л. р. — смт Любешів і 46 сільс. насел. пунктів. Лежить у межах Поліської низовини. Поверхня — низовинна плоска алювіал. рівнина. Виявлено поклади торфу (10 млн м²), білої (500 тис. м²) та сірої (1 млн м²) глин, піску (понад 5 млн м²). Протікають р. Прип’ять (бас. Дніпра) з притоками Коростинька, Турія, Стохід і Цир. Є 13 озер пл. водного дзеркала 1,3 тис. га; найбільші: Біле, Люб’язь, Рогізне, Скорень, Шині. Ґрунти переважно дерново-підзолисті, дернові та болотні. 33 % тер. займають ліси (зростають сосна, дуб, береза, вільха), 20 % — болота. Низку лісництв у Л. р. об’єднують Любешів. лісомислив. госп-во (51,3 % ліс. фонду р-ну, або 29,7 тис га) та Любешів. міжгосп. спеціаліз. лісогосп. підприємство (22,7 тис. га). Працює кілька деревооброб. підприємств. Об’єкти природно-заповід. фонду місц. значення: заказники Березичівський (6,3 га, с. Березичі, 1982), Бірківський (850 га, с. Бірки), Прип’ятський-1 (340 га), -2 (220 га; обидва — с. Любешівська Воля), -3 (320 га, с. Деревок; усі — 1985), Великоглушанський (360 га, с. Велика Глуша), Ветлівський (600 га, с. Ветли), Гірківський (400 га, с. Гірки), Седлищенський (350 га, с. Седлище), Цирський (210 га, с. Цир; усі — 1979), Рогізненський (610,2, с. Ветли, 1998), Ямно (218,3 га, Великоглушан. лісництво; усі — гідрол.), Білоозерський (276,5 га, Білоозер. лісництво), Дольський (73,6 га, Дольс. лісництво), Пнівенський (10,3 га, Деревків. лісництво), Рись (65,7 га, Залізниц. лісництво; усі — ліс.; усі — 2003), Новочервищанський (153,5 га, Новочервищан. лісництво, 1993, орнітол.), Тоболівський (108 га, Тоболів. лісництво, 1991, заг.-зоол.); пам’ятки природи В’язівенська (0,1 га), Сосна Веймутова (0,5 га; обидві — Любешів. лісництво, 1998), Група дубів-1 (0,2 га), -2 (0,3 га), Ділянка лісу-1 (5,8 га), -2 (1,7 га; усі — Білоозер. лісництво, 1972; усі — ботан.), Листяний ліс (0,7 га, Любешів. лісництво, 1975, зоол.). 2007 на їхній базі створ. Нац. природ. парк «Прип’ять–Стохід» (від 1995 існував як регіон. ландшафт. парк; 39 315,5 га). Пл. с.-г. угідь 48,1 тис. га, з них орних земель — 22,7 тис. га. С. госп-во спеціалізується на тваринництві м’ясо-молоч. напряму. Розвинуті скотарство, свинарство. Вирощують жито, овес, пшеницю, ячмінь, бобові, ріпак, картоплю. Місц. жит. у знач. кількостях збирають у лісах гриби та ягоди. Працюють 12 с.-г. вироб. кооперативів, 1 приватне с.-г. підприємство, 5 фермер. госп-в. У Л. р. — 36 заг.-осв. шкіл, Любешів. навч.-вихов. комплекс, 25 дошкіл. навч. закладів, Любешів. тех. коледж Луцького тех. університету; рай. і 11 сільс. Будинків культури, 16 клубів, рай. б-ки для дорослих і дітей, 29 сільс. б-к, Мемор. комплекс «Партизанська Слава» у с. Лобна; центр. рай. лікарня та поліклініка, 6 лікув. амбулаторій, 39 фельдшер.-акушер. пунктів. Виходить рай. г. «Нове життя». Знач. популярності набули нар. колективи — театр нар. побуту «Орґінії» Прохід. клубу та чол. вокал. тріо «Соколи» Малоглушан. Будинку культури. Пам’ятки архітектури: нац. значення — Іосафів. церква у с. Бірки (1769), Успен. церква у с. Велика Глуша (1779); місц. значення — Покров. церква у с. Залізниця (1745), Христововоздвижен. церква у с. Бихів (1757), Почаєво-Богородиц. церква у с. Залаззя (1773), церква Різдва Богородиці у с. Мала Глуша (1811). Збереглася дерев’яна Свято-Микол. церква у с. Бучин (1915–26). Заг.-держ. значення мають поселення кам’яного віку в с. Люб’язь та городище періоду Київ. Русі у с. Ветли. Реліг. громади: УПЦ МП (21), УПЦ КП (2), УГКЦ, християн віри євангельської (5), євангел. християн-баптистів, свідків Єгови. Серед видат. уродженців — еколог, економіст, академік НААНУ М. Хвесик (с. Лахвичі), літературознавець Н. Колошук (с. Шлапань), правознавець А. Комзюк (с. Дольськ), педагог, фізик І. Малафіїк (с. Невір), астроном А. Юхимчук (с. Ветли), історик, педагог, проф. Моск. університету ім. П. Лумумби Л. Бущик (с. Бихів); церк. діяч УПЦ МП Володимир (Мельник; с. Невір); чл. Конституц. Суду України В. Вознюк (с. Щитинь), політ. діяч А. Мартинюк (с. Ветли); спортсменка (ходьба) В. Савчук (с. Залаззя); Герої України учасник Євромайдану Е. Гриневич (с. Деревок) і учасник антитерорист. операції на Донбасі А. Ковальчук (с. Щитинь). У геол. зйомці карт Полісся (аркуші «Брест», «Любешів і Ветли») брав участь геолог, географ, геоморфолог, археолог, дійс. чл. НТШ, академік АН Арґентини Ю. Полянський.

Літ.: Теодоровичъ Н. И. Волынь въ описаніи городовъ, мѣстечекъ и селъ въ церковно-историческомъ, географическомъ, этнографическомъ, археологическомъ и друг. отношеніяхъ: Историко-статистическое описаніе церквей и приходовъ Волынской епархіи. Т. 5: Ковельскій уѣздъ. Почаевъ, 1903; Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся: (краєзн. слов. від найдавніших часів до 1914 р.). Вінніпег, 1984. Т. 1; 1986. Т. 2; Волынь туристская: Путеводитель. Л., 1984; Павлов В. І. та ін. Соціально-економічний потенціал Любешівського району Волинської області. Любешів, 1992; Любешівщина: Істор.-краєзн. нарис. Лц., 1996; Бущик П. Г. Ми від роду — українці: Краєзн. нариси з історії Любешів. р-ну. Лц., 2004; Бишевич П. К., Журавлюк І. С., Клубук П. А. Любешівщина: з глибин століть — у майбутнє: Істор.-краєзн. нарис. Лц., 2004; Волинь туристична: Путівник. К., 2008.

О. М. Ніщик