Любименко Володимир Миколайович

Визначення і загальна характеристика

ЛЮБИ́МЕНКО Володимир Миколайович (04(16). 01. 1873, слобода Вейделівка Воронез. губ., нині смт Бєлгород. обл., РФ — 14. 09. 1937, Ленінград, нині С.-Пе­тербург) — ботанік, фізіолог рос­лин. Доктор ботаніки (1917), академік АН УРСР (1929), член-кореспондент АН СРСР (1922). Закін. Ліс. інститут у С.-Пе­тербурзі (1898), де був залиш. для підготовки до професор. звання, отримав золоту медаль за працю «Об отложении кристаллов щавелевокислого кальция в органах цветка» (опубл. у ж. «Извѣстія Санкт-Пе­тербургскаго лѣснаго института», 1900, № 5). Закін. С.-Пе­тербур. університет (1902, екстерном). Від 1903 перебував у наук. відрядженні у Німеччині та Франції. 1908–13 — ботанік Нікіт. ботан. саду в Криму. 1909 у Харків. університеті склав магістер. іспити, 1910 у С.-Пе­тербур. університеті захис­тив магістер. дис. «Содержание хлорофилла в хлорофилльном зерне и энергия фотосинтеза». За наук. праці, присвяч. вивчен­ню хлорофілу, АН присудила Л. Бейтензор. стипендію для подорожі в тропічні країни (відвідав Австралію, Нову Зеландію, о-ви Малай. архіпелагу; здійснив кількіс. аналіз хлорофілу 400 видів тропіч. рослин). 1914–37 — у Ленінгр. ботан. саду: консерватор, н. с., зав. лаб.; водночас — проф. Петрогр. університету (нині С.-Пе­тербург, 1915–24), Хім.-фарма­цевт. інституту (1922–30), Військ.-мед. академії (1924–29), завідувач відділу хім. фізіології рослин Інституту ботаніки АН УРСР (Київ, 1929–37). Організував лаб. фізіології рослин у Києві, Харкові, Нікіт. ботан. саду, Ленінграді. Представник екол. напряму у вітчизн. фізіології рослин. Вивчав процеси утворення хлорофілу в рослинах, фотосинтезу, накопичення орган. речовин за­лежно від кількості пігментів, фотоперіодизм, роль світла в житті рослин, особливості повітряного живлення рослин. організму. Встановив наявність хім. зв’язку між білками і пігментами у живих пластидах, по­казав співвідношення зелених та жовтих пігментів у листку. Співрозробник схеми світлозалеж. утворення хлорофілу із хлорофілогену. Запропонував гіпотезу еволюції способів жи­влення від хемосинтезу до фотосинтезу. Працями з фізіології чаю, тютюну, цукр. буряків, пше­ниці Л. започаткував спец. фізіо­логію с.-г. рослин.

Завантажити статтю