Любимівка

ЛЮБИ́МІВКА – селище міського типу Каховського району Херсонської області. Любимів. селищ. раді підпорядк. с-ще Завітне. Знаходиться у пониззі Дніпра, на лівому березі Каховського водосховища, за 6 км від райцентру та за 15 км від залізнич. ст. Каховка. Побл. Л. проходять відтинок Кучурган–Новоазовськ автошляху європ. значення Відень–Ростов-на-Дону (на Пд. Зх. і Пд.) та Каховський магістральний канал (на Сх.). Пл. селищ. ради 113 км², насел. пунктів — 5,11 км². За переписом насел. 2001, у Любимів. селищ. раді проживали 6111 (у Л. — 6030, у Завітному — 81), станом на липень 2016 — 5870 осіб; переважно українці. У Л. та її околицях виявлено низку археол. пам’яток, частина з яких є об’єктами культур. надбання нац. значення (див. Любимівські городища та кургани). Значну цінність становлять знайдені антропоморфна стела ямної культури, давньогрец. амфори, золоті скіф. ювелірні прикраси (зокрема підвіска 4 ст. до н. е.), сріб. римський динарій імператора Траяна, залізна шабля кочівника 11–13 ст. та бронз. печатка запороз. козаків. У 16 — 1-й пол. 19 ст. на цих землях розташовувалися козац. зимівники. Поселення на тер. сучас. смт засн. 1804 вихідцями із сіл Коплинки та Гольми Полтав. губ. Пізніше сюди переселили багато кріпаків з Черніг., Воронез. і Орлов. губ. За нар. переказами, спочатку поселення назвали Сомовим, оскільки у місц. р. Конка (протікала до побудови Каховської ГЕС) водилося багато сомів. 1809 тут оселився замож. козак Влас Любимов, від прізвища якого й походить сучасна назва. Тривалий час, зокрема й у офіц. документах, використовували подвійну назву — Л.-Сомове. У 19 — на поч. 20 ст. — село Каїр. волості Дніпров. пов. Таврій. губ. 1816 тут вже було 118 дворів. 1886 проживали 1877, 1890 — 2500, 1899 — 3293, 1903 — 3400, 1906 — 3480, 1915 — 4242 особи. 1891 відкрито церк.-приход. школу; пізніше діяли початк. училище та 3 земські школи. 1895 зведено Свято-Троїц. церкву, яка збереглася донині. На поч. 20 ст. більшість земель належала поміщику Любимову. Здавна жит. займалися виробництвом черепиці та випалюванням вапна. Під час воєн. дій наприкінці 1910-х рр. влада неодноразово змінювалася, у жовтні 1920 остаточно встановлено більшовицьку. У серпні–жовтні 1920 побл. Л. на Кахов. плацдармі відбувалися кровопролитні бої між більшов. і врангелів. військами. В околицях вели збройну боротьбу загони М. Григор’єва та Н. Махна. 1923–30 — у складі Херсон. округи, від 1932 — Одес., від 1944 — Херсон. обл. Станом на 1923 Любимів. сільс. раді підпорядковувалися Л. (3686 осіб), поселення Зелений Під (205), Новоукраїнка (50), Петропавлівка (113) і Сушко (88) та х. Лук’янівка (54); 1927 — Л. (3947), висілки Вільна Україна (56), Вільне Запоріжжя (72), Зелений Під (296), Новоукраїнка (129) та Петропавлівка (174). Заможні селяни чинили опір проведенню насильниц. колективізації. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (померли кілька сотень осіб), зазнали сталін. репресій. Від 1 до 6 вересня 1941 на тер. села рад. бійці на чолі з полковником Г. Сафоновим стримували наступ нім. військ. Нім.-румун. окупац. влада вивезла на примус. роботи до Німеччини, Нідерландів і Франції бл. 800 осіб. Восени 1943 через Л. черг. раз проходила лінія фронту, остаточно вона була звільнена 30 жовтня. 1941–43 тут діяло рад. підпілля. На фронтах 2-ї світової війни воювали 565 жит., з них 285 загинули. У рад. період працював великий колгосп, який виробляв м’ясо та молоко, вирощував виноград, зерн., баштанні, тех. і корм. культури. За ним було закріплено 8632 га с.-г. угідь, з них 8437 га орних земель (5202 га зрошувалися). У 1980-х рр. у колгоспі нараховувалося 2,5 тис. свиней і 4 тис. овець. Комбайнера А. Кириченка удостоєно звання Героя Соц. Праці. Від 2006 — смт. 2013 у Л. мешкали 5805, у Завітному — 59 осіб. Нині працюють сиророб. і комбікорм. заводи, цехи з виготовлення ковбас і олії. У Л. — 2 заг.-осв. школи, 2 дитсадки; Будинок культури, б-ка; лікар. амбулаторія. Встановлено пам’ятники воїнам-визволителям і воїнам-землякам, які загинули на фронтах 2-ї світової війни. Серед видат. уродженців — математик М. Леоненко, учасник 2-ї світової війни, Герой Радянського Союзу І. Зюзь. 1955–65 у Л. учителював історик М. Шамрай.

Літ.: Орлова З. С., Ратцер И. Д. Из истории заселения Херсонщины: Краткий справоч. Хн., 1993; Горобець В. Г. Славна земля Каховська: Нариси, інтерв’ю, спогади. Хн., 2009; Яблонська А. М. Пам’ять — безсмертна: Фотодок., події, факти, коментарії. Нова Каховка, 2011.

М. І. Мотрюк