Любимова Віра Михайлівна

ЛЮБИ́МОВА Віра Михайлівна (07. 05. 1925, смт Ічня, нині місто Черніг. обл. — 25. 02. 2020, Київ) — спів­ачка (драматичне сопрано), педагог. Мати О. Немкович. Народний артист УРСР (1975). Лауреатка літ.-мист. премії ім. О. Cтороженка (2015). Закін. Київську консерваторію (1951; кл. сольного співу Д. Євтушенка). Від­тоді — стажистка, 1953–83 — солістка Київ. театру опери та балету ім. Т. Шевченка. За сумісн. 1982–84 викладала у Київ. пед. ін­ституті. Від 1984 — керівник опер. студії при Центр. будинку офіцерів ЗС України. Одна з провід. сопрано Київ. опер. театру 1950-х — поч. 1980-х рр. Створила понад 20 муз.-сцен. образів у класич. операх укр., рос., зх. композиторів. Неодноразово ви­ступала в цих партіях на сцені столич. опер. театру з гастролерами — все­світньо ві­домими спів­аками — О. Пироговим, О. Кривченею, П. Норцовим (усі — РФ), З. Паллі (Румунія), Н. Ніколовим, Д. Узуновим (обидва — Болгарія), Л. От­­толіні (Італія) та ін. Як камерна спів­ачка дала десятки сольних концертів (зокрема у Київ. опер. театрі й Палаці культури, нині Нац. палац мистецтв «Україна»). У концерт. репертуарі — арії з опер С. Гулака-Артемовського, А. Вахнянина, М. Вериківського, В. Кирейка, П. Чайковського, К. Ґлюка, Дж. Рос­сіні, Дж. Верді, В. Бел­ліні, Ґ. Доніцет­ті, Дж. Пуч­чіні, П. Масканьї, кантат Й.-С. Баха, ораторій Ґ.-Ф. Генделя, камерно-вокал. композиції (бл. 250) укр., рос., зх. композиторів, зокрема М. Лисенка, Д. Січинського, Я. Ярославенка, М. Вериківсь­кого, Л. Ревуцького, Б. Лятошинського, О. Алябʼєва, М. Глінки, М. Мусоргського, П. Чайковського, С. Рахманінова, Дж. Кач­чіні, Дж. Мартіні, Дж. Перґолезі, Ф. Шуберта, Р. Шуман­на, Ф. Мендельсона, Е. Ґріґа, Г. Віли-Лобоса, а також старовин­ні рос. романси, українські народні пісні. Спів­ала темат. концерти, присвяч. старовин. духов. музиці 17–18 ст., камерно-вокал. ліриці 19 ст., творчості П. Чайковського, Т. Шевченка, Лесі Українки та ін. На межі 1960–70-х рр. уперше в Києві у повоєн. час почала ви­ступати із сольними концерт. про­грамами в су­проводі органа (органісти — А. Котляревський, О. Петросянц). Одна з ініціаторів створе­н­ня Будинку нац. орган. та камер. музики України. Гастролювала містами колиш. СРСР, а також із театром — у Болгарії, Румунії, колиш. Югославії, Іспанії, Німеч­чині та ін. Низку опер. партій, камер. вокал. композицій укр., рос., зх. авторів, старовин. рос. романсів, укр. нар. пісень записала у фонд Укр. радіо та на грам­платівки. Озвучила ролі Аксиньї в екранізації опери «Катерина Ізмайлова» Д. Шостаковича (1966; приз Единбур. кінофестивалю, 1967), Терпилихи у т/ф «Наталка Полтавка» (1978; вокал. фрагменти). Л. має сильний і водночас мʼякий, глибокий, теплий, багатий за тембр. від­тінками голос обʼєм. діапазону, що до­зволяв виконувати драм. і мецо-сопранові партії. Її вокал майстерність виявлялася у чистоті вокал. інтонува­н­ня, чіткій і виразній дикції, досконалому володін­ні широкою динам. палітрою, філірува­н­ням звука, умін­ні від­творити голосом багато­аспектну гаму емоц.-психол. від­тінків. Вихова­н­ня на засадах школи Д. Євтушенка зумовило вокал. довговічність Л. У її виконав. мистецтві органічно по­єд­налися вокал. і актор. обдарова­н­ня. Однаково пере­конливими у її виконан­ні були оперні партії лірико-психол., трагед. та характер. спрямувань, світська камерно-вокал. класика, духовна музика, нар. пісня. Однак найвиразніше творче обдарова­н­ня Л. роз­крилося у різноплановому опер. і камер. класич. репертуарі 18–19 ст. Консультувала, готувала концертні про­грами з багатьма молодими вокалістами, майбутніми солістами різних твор. колективів України й зарубіж­жя, серед них — Н. Заболоцька, О. Марчук, Ю. Ракул та ін. (Україна), Т. Торжевська (США), Д. Вишня (Японія), С. Шкарупіна (РФ) та ін. Л. присвяч. т/ф «Віра, любов і надії Віри Любимової» (телека­нал «Культура», 2013).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю