Любимова Віра Михайлівна

ЛЮБИ́МОВА Віра Михайлівна (07. 05. 1925, смт Ічня, нині місто Черніг. обл. — 25. 02. 2020, Київ) — співачка (драматичне сопрано), педагог. Мати О. Немкович. Народний артист УРСР (1975). Лауреатка літ.-мист. премії ім. О. Cтороженка (2015). Закін. Київську консерваторію (1951; кл. сольного співу Д. Євтушенка). Відтоді — стажистка, 1953–83 — солістка Київ. театру опери та балету ім. Т. Шевченка. За сумісн. 1982–84 викладала у Київ. пед. інституті. Від 1984 — керівник опер. студії при Центр. будинку офіцерів ЗС України. Одна з провід. сопрано Київ. опер. театру 1950-х — поч. 1980-х рр. Створила понад 20 муз.-сцен. образів у класич. операх укр., рос., зх. композиторів. Неодноразово виступала в цих партіях на сцені столич. опер. театру з гастролерами — все­світньо відомими співаками — О. Пироговим, О. Кривченею, П. Норцовим (усі — РФ), З. Паллі (Румунія), Н. Ніколовим, Д. Узуновим (обидва — Болгарія), Л. От­­толіні (Італія) та ін. Як камерна співачка дала десятки сольних концертів (зокрема у Київ. опер. театрі й Палаці культури, нині Нац. палац мистецтв «Україна»). У концерт. репертуарі — арії з опер С. Гулака-Артемовського, А. Вахнянина, М. Вериківського, В. Кирейка, П. Чайковського, К. Ґлюка, Дж. Россіні, Дж. Верді, В. Белліні, Ґ. Доніцетті, Дж. Пуччіні, П. Масканьї, кантат Й.-С. Баха, ораторій Ґ.-Ф. Генделя, камерно-вокал. композиції (бл. 250) укр., рос., зх. композиторів, зокрема М. Лисенка, Д. Січинського, Я. Ярославенка, М. Вериківсь­кого, Л. Ревуцького, Б. Лятошинського, О. Аляб’єва, М. Глінки, М. Мусоргського, П. Чайковського, С. Рахманінова, Дж. Каччіні, Дж. Мартіні, Дж. Перґолезі, Ф. Шуберта, Р. Шуманна, Ф. Мендельсона, Е. Ґріґа, Г. Віли-Лобоса, а також старовинні рос. романси, українські народні пісні. Співала темат. концерти, присвяч. старовин. духов. музиці 17–18 ст., камерно-вокал. ліриці 19 ст., творчості П. Чайковського, Т. Шевченка, Лесі Українки та ін. На межі 1960–70-х рр. уперше в Києві у повоєн. час почала виступати із сольними концерт. програмами в супроводі органа (органісти — А. Котляревський, О. Петросянц). Одна з ініціаторів створення Будинку нац. орган. та камер. музики України. Гастролювала містами колиш. СРСР, а також із театром — у Болгарії, Румунії, колиш. Югославії, Іспанії, Німеччині та ін. Низку опер. партій, камер. вокал. композицій укр., рос., зх. авторів, старовин. рос. романсів, укр. нар. пісень записала у фонд Укр. радіо та на грам­платівки. Озвучила ролі Аксиньї в екранізації опери «Катерина Ізмайлова» Д. Шостаковича (1966; приз Единбур. кінофестивалю, 1967), Терпилихи у т/ф «Наталка Полтавка» (1978; вокал. фрагменти). Л. має сильний і водночас м’який, глибокий, теплий, багатий за тембр. відтінками голос об’єм. діапазону, що дозволяв виконувати драм. і мецо-сопранові партії. Її вокал майстерність виявлялася у чистоті вокал. інтонування, чіткій і виразній дикції, досконалому володінні широкою динам. палітрою, філіруванням звука, умінні відтворити голосом багатоаспектну гаму емоц.-психол. відтінків. Виховання на засадах школи Д. Євтушенка зумовило вокал. довговічність Л. У її виконав. мистецтві органічно поєдналися вокал. і актор. обдаровання. Однаково переконливими у її виконанні були оперні партії лірико-психол., трагед. та характер. спрямувань, світська камерно-вокал. класика, духовна музика, нар. пісня. Однак найвиразніше творче обдаровання Л. розкрилося у різноплановому опер. і камер. класич. репертуарі 18–19 ст. Консультувала, готувала концертні програми з багатьма молодими вокалістами, майбутніми солістами різних твор. колективів України й зарубіжжя, серед них — Н. Заболоцька, О. Марчук, Ю. Ракул та ін. (Україна), Т. Торжевська (США), Д. Вишня (Японія), С. Шкарупіна (РФ) та ін. Л. присвяч. т/ф «Віра, любов і надії Віри Любимової» (телеканал «Культура», 2013).

Рекомендована література

1. Іовса О. Концерт органної музики // Веч. Київ. 1968, 11 трав.;
   Google Scholar Internet
2. Среб­­­рев М. Първи срещи с киевските артисти // Полет (Варна, Болгарія). 1970, 6 юли; Головащенко М. Стряхнувши пил забуття // КіЖ. 1971, 20 трав.;
   Google Scholar Internet
3. Гуре­­вич В. На сцене театра им. Махтумкули // Туркмен. искра. 1972, 28 марта;
   Google Scholar Internet
4. Эльяш Н. Праздник большого искусства // Моск. правда. 1976, 11 июля;
   Google Scholar Internet
5. Росляк Р. Грані таланту співачки // Нар. армія. 2003, 6 трав.;
   Google Scholar Internet
6. Беляєва М., Якименко Н., Муха А. Музично-театральне життя // Історія укр. музики. Т. 5. К., 2004;
   Google Scholar Internet
7. Панкратьев С. Вера Любимова // Правда Украины. 2006, 7–13 сен.;
   Google Scholar Internet
8. Маринчик С. Сузір’я талантів. Ніжин, 2009;
   Google Scholar Internet
9. Сікорська І., Шевчук О. Музично-концертне життя // Історія укр. культури. К., 2011. Т. 5, кн. 2;
   Google Scholar Internet
10. Станішевський Ю. Музичний театр. Опера. Балет. Оперета // Там само;
    Google Scholar Internet
11. Росляк Р. Відчути подих високого мистецтва (рец. на фільм «Віра, любов і надії Віри Любимової») // Студії мистецтвознавчі. 2013. Число 3/4;
    Google Scholar Internet
12. Шев­­ченко Б. Усе починалося з ічнянського гучномовця (Уродженці Ічні, народній артистці України Вірі Любимові спов­нилося 90) // Оживає минувшина. К., 2015.
    Google Scholar Internet

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю