Любимов-Ланський Овсій Осипович
Визначення і загальна характеристика
ЛЮБИ́МОВ-ЛАНСЬКО́Й Овсій Осипович (справж. — Гелібтер; 17(29). 05. 1883, Одеса — 17. 07. 1943, Москва) — актор, режисер, театральний діяч. Нар. арт. РСФРР (1933). Навч. у Харків. театр. школі (1902–04), виступав у провінц. театрах. Грав 1906–07 у харків. трупі О. Дюкової; 1908–13 — у Кишиневі, Києві, Одесі, містах Росії. 1914 очолив Товариство акторів (Херсон), 1915–18 керував актор. колективами у Батумі, Сухумі (обидва — Грузія), Баку, в якому 1918 організував Першу робітн. студію. 1919–22 — на чолі театрів Астрахані, Саратова (обидва — РФ). Працював у Москві: 1923–40 — у Театрі ім. Мосради: від 1925 — директор, худож. кер.; 1941–43 — актор Малого театру. Створив багато вистав на соціаліст. тематику; його режисер. роботам були притаманні документальність, чітка фіксація життя, рад. рев. агітаційність. Одним із перших здійснив постановки реаліст. рев. вистав.
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Городничий («Ревізор» М. Гоголя), Окайомов («Машенька» О. Афіногенова), Фрол Федулич («Остання жертва» О. Островського), Фамусов («Лихо з розуму» О. Грибоєдова), Полежаєв («Неспокійна старість» Л. Рахманова), Професор Мамлюк (однойм. п’єса Ф. Вольфа), Едіп («Цар Едіп» Софокла), Франц Моор («Розбійники» Ф. Шіллера), Річард III (однойм. п’єса В. Шекспіра).
- Основні вистави
- «Нора» Г. Ібсена (1923), «Герцог» А. Луначарського, «1881-й рік» (обидві — 1924), «Георгій Гапон» М. Шаповаленка, «Шторм» (обидві — 1925), «Штиль» (1927), «Життя кличе» (1934, також роль Чадова) В. Білль-Білоцерківського, «Цемент» за Ф. Гладковим (1926), «Заколот» за Д. Фурмановим (1927), «Рейси гудуть» (1928), «Місто вітрів» В. Кіршона, «Лють» Є. Яновського (обидві — 1929), «Апшеронська ніч» М. Нікітіна (1937), «Фландрія» В. Сарду (1940).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
