Любимов-Ланський Овсій Осипович

ЛЮБИ́МОВ-ЛАНСЬКО́Й Овсій Осипович (справж. — Гелібтер; 17(29). 05. 1883, Одеса — 17. 07. 1943, Москва) — актор, режисер, театральний діяч. Нар. арт. РСФРР (1933). Навч. у Харків. театр. школі (1902–04), виступав у провінц. театрах. Грав 1906–07 у харків. трупі О. Дюкової; 1908–13 — у Кишиневі, Києві, Одесі, містах Росії. 1914 очолив Товариство акторів (Херсон), 1915–18 керував актор. колективами у Батумі, Сухумі (обидва — Грузія), Баку, в якому 1918 організував Першу робітн. студію. 1919–22 — на чолі театрів Астрахані, Саратова (обидва — РФ). Працював у Москві: 1923–40 — у Театрі ім. Мосради: від 1925 — директор, худож. кер.; 1941–43 — актор Малого театру. Створив ба­гато вистав на соціаліст. тематику; його режисер. роботам були притаманні документальність, чітка фіксація життя, рад. рев. агітаційність. Одним із пер­ших здійснив постановки реаліст. рев. вистав.

Ролі: Городничий («Ревізор» М. Гоголя), Окайомов («Машенька» О. Афіногенова), Фрол Федулич («Остання жертва» О. Островського), Фамусов («Лихо з розуму» О. Грибоєдова), Полежаєв («Неспокійна старість» Л. Рахманова), Професор Мамлюк (однойм. п’єса Ф. Вольфа), Едіп («Цар Едіп» Софокла), Франц Моор («Розбійники» Ф. Шіллера), Річард III (однойм. п’єса В. Шекспіра).

Вистави: «Нора» Г. Ібсена (1923), «Герцог» А. Луначарського, «1881-й рік» (обидві — 1924), «Георгій Гапон» М. Шаповаленка, «Шторм» (обидві — 1925), «Штиль» (1927), «Життя кличе» (1934, також роль Чадова) В. Білль-Білоцер­ківського, «Цемент» за Ф. Гладковим (1926), «Заколот» за Д. Фурмановим (1927), «Рейси гудуть» (1928), «Місто вітрів» В. Кіршона, «Лють» Є. Янов­сь­кого (обидві — 1929), «Апшеронська ніч» М. Нікітіна (1937), «Фландрія» В. Сарду (1940).

Літ.: Актеры и режиссеры. Театраль­ная Россия. Москва, 1928; Образцо­ва А. Г. Создатель первых революцион­ных спектаклей // Cообщения Ин-та истории искусств. Театр. 1955. № 6; Литовский О. Любимов-Ланской // Театр. 1958. № 3.

М. Г. Лабінський

Основні ролі

Городничий («Ревізор» М. Гоголя), Окайомов («Машенька» О. Афіногенова), Фрол Федулич («Остання жертва» О. Островського), Фамусов («Лихо з розуму» О. Грибоєдова), Полежаєв («Неспокійна старість» Л. Рахманова), Професор Мамлюк (однойм. п’єса Ф. Вольфа), Едіп («Цар Едіп» Софокла), Франц Моор («Розбійники» Ф. Шіллера), Річард III (однойм. п’єса В. Шекспіра).

Основні вистави

«Нора» Г. Ібсена (1923), «Герцог» А. Луначарського, «1881-й рік» (обидві – 1924), «Георгій Гапон» М. Шаповаленка, «Шторм» (обидві – 1925), «Штиль» (1927), «Життя кличе» (1934, також роль Чадова) В. Білль-Білоцер­ківського, «Цемент» за Ф. Гладковим (1926), «Заколот» за Д. Фурмановим (1927), «Рейси гудуть» (1928), «Місто вітрів» В. Кіршона, «Лють» Є. Янов­сь­кого (обидві – 1929), «Апшеронська ніч» М. Нікітіна (1937), «Фландрія» В. Сарду (1940).

Рекомендована література

1. Актеры и режиссеры. Театраль­ная Россия. Москва, 1928;
   Google ScholarInternet
2. Образцо­ва А. Г. Создатель первых революцион­ных спектаклей // Cообщения Ин-та истории искусств. Театр. 1955. № 6;
   Google ScholarInternet
3. Литовский О. Любимов-Ланской // Театр. 1958. № 3.
   Google ScholarInternet

завантажити статтю