ЛЮ́БИЧ-ПАРАХОНЯ́К Олександра Іванівна (14. 03. 1892, м. Станіслав, нині Івано-Франківськ — 23. 02. 1977, м. Вин­ники, нині Львів. міськради) — спів­ачка (лірико-драматичне со­прано). Закін. Вищий муз. ін­ститут у Львові (1912; кл. С. Козловської), навч. у Вищій муз. школі Варшав. муз. товариства (1912–14; кл. О. Мишуги). Вдосконалювала вокал. майстерність у Ч. Заремби у Львові. 1917–18, 1922–25 — солістка Львів., 1925–26 — Помор., 1926–28, 1929–32 — Катовиц., 1928–29 — По­знан. опер, 1934–35 — Люблін. оперети (усі — Поль­ща). 1920–22 ви­ступала у муз. ви­ставах театр. труп товариства «Українська бесіда», була солісткою хорів «Боян» і «Бандурист» у Львові. Спів­ала також на опер. сценах Кра­кова, Торуня. Гастролі у Німеч­чині та Чехословач­чині. Володіла мʼяким, гнучким, водночас силь­ним, дзвінким голосом приєм. тембру, чіткою дикцією, актор. талантом. У репертуарі — соло­­співи М. Лисенка, В. Матюка, Д. Січинського, К. Стеценка, Я. Ярославенка, М. Гайворонського, пісні та романси Ф. Шуберта, С. Монюшка, С. Рахманінова. Л.-П. — одна з перших виконавиць творів С. Людкевича, В. Барвінського, які композитори присвячували їй.