Любінґер Якуб

ЛЮБІ́НҐЕР Якуб (1864, Львів — 27. 08. 1923, там само) — архітектор. Навч. на архіт. від­діл. Політех. школи у Львові (1883–92). Працював у проект. бюро І. Левинського у Львові. Проектував житл., адм., громад. і пром. споруди у Львові та на Львівщині. Серед найві­доміших його будівель — вілла Ґіжицьких (нині Військ. апеляц. суд на вул. М. Драгоманова, № 25; 1894–95) — приклад пізнього істо­ризму в арх-рі Львова, зведений у комбінов. стилістиці франц. неоренесансу та необароко, з аркад. лоджією першого поверху, завершений мурува­н­ням з поливʼяної цегли та високим маньєрист. ат­тиком. У цій споруді за асиметр. фасадом Л. вдало роз­ташував функціонально вирішені інтерʼєри: через великий прямокут. хол можна було потрапити у вітальню-салон і бібліотеку, а далі — в апартаменти власників, кімната господаря по­єд­нувалася з кабінетом, а господині — з великими гардеробними, у протилеж. крилі міс­тилися їдальня, буфет, кухня та комора. Ймовірно, був автором проекту шпиталю св. Йосифа для невиліковно хворих на вул. Куркова, № 49 (нині вул. М. Лисенка; 1900). Триповерх. шпиталь по­єд­нує неоренесансну стилістику з елементами т. зв. піт­тореску та стилізації нар. де­ревʼяного зодчества; ви­окремлюються 2 верх­ні поверхи з двоколір. цегли, з черепич. дахами, деревʼяними причілками й консолями. Від 1900 Л. був паралізований, але попри хворобу за­ймався творчістю, громад. та публіцист. діяльністю. Критикував теорію сіонізму, прихильно ставився до асиміляції євреїв у польс. середовище.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю