Люблинець старий і Люблинець новий

ЛЮ́БЛИНЕЦЬ СТАРИ́Й І ЛЮ́БЛИНЕЦЬ НОВИ́Й  — села у Підкарпатському воєводстві Польщі. Старий Люблинець (Stary Lubliniec) уперше зга­даний у писем. джерелах під 1507. Його мешканці на той час займалися рільництвом, кушнірством, ковальством, гончарством, бортництвом і ткацтвом; у селі діяла православна церква. 1590 Сиґізмунд ІІІ Ваза надав Старому Люблинцю королів. привілеї, 1736 їх підтвердив Авґуст ІІІ Фрідріх. Новий Люблинець (Nowy Lubliniec) засн. бл. 1569, православну парафію закладено 1571. У 1672 села зазнали татар. нападу. 1908 зведено муровану церкву в Новому, 1927 — у Старому Люблинцях (нині костел). Напередодні 1-ї світової вій­ни в обох селах мешкало понад 4 тис. українців і лише декілька польс. родин. О. Метел­ля (парох 1898–1936) не тільки зводив церкви, але й організовував культурне життя: читальні товариства «Просвіта», хор, театр, коо­перативи «Маслосоюзу», ощад­ні каси. 10 жовтня 1944 польс. мі­ліція заарештувала у Новому і Старому Люблинцях 33-х українців і розстріляла їх. 8 січня в бою зі спецвідділами НКВС загинуло 12 чл. сільс. самооборон. кущового відділу «Трембіта». У січні й березні 1945 на села здій­снив напади відділ Армії Крайової підполковника Шопінського, під час яких спалено та розграбовано багато хат і вбито бл. 90 осіб. Крім згаданих, були ще й поодинокі жертви. Польс. міліція і військо виганяли люблинчан на залізничну станцію, де їх вантажили з майном до вагонів і висилали до УРСР. Залишилося 10–15 % насел., яке переховувалося в лісах або сусід. селах і м-ках. У травні 1947 у ході Акції «Вісла» укр. і мішані польс.-укр. родини депортовано до Пн. і Зх. Польщі, а Старий і Новий Люблинець заселено поляками.

Рекомендована література

1. Кущак Д. Справа тридцяти трьох розстріляних // Наш край Любачівщина. 2005. Вип. 3;
   Google Scholar Internet
2. Люблинець Новий і Старий: Історія. 2010 (обидві — Львів).
   Google Scholar Internet

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю