Люблинець старий і Люблинець новий

ЛЮ́БЛИНЕЦЬ СТАРИ́Й І ЛЮ́БЛИНЕЦЬ НОВИ́Й — села у Під­карпатському воєводстві Польщі. Старий Люблинець (Stary Lubliniec) уперше зга­­даний у писем. джерелах під 1507. Його мешканці на той час за­ймалися рільництвом, кушнірством, ковальством, гончарством, бортництвом і ткацтвом; у селі діяла православна церква. 1590 Сиґізмунд ІІІ Ваза надав Старому Люблинцю королів. привілеї, 1736 їх під­твердив Авґуст ІІІ Фрідріх. Новий Люблинець (Nowy Lubliniec) засн. бл. 1569, православну парафію закладено 1571. У 1672 села за­знали татар. нападу. 1908 зведено муровану церкву в Новому, 1927 — у Старому Люблинцях (нині костел). Напередодні 1-ї світової вій­ни в обох селах мешкало понад 4 тис. українців і лише декілька польс. родин. О. Метел­ля (парох 1898–1936) не тільки зводив церкви, але й організовував культурне життя: читальні товариства «Просвіта», хор, театр, коо­перативи «Маслосоюзу», ощад­ні каси. 10 жовтня 1944 польс. мі­ліція заарештувала у Новому і Старому Люблинцях 33-х українців і роз­стріляла їх. 8 січня в бою зі спец­від­ділами НКВС загинуло 12 чл. сільс. само­оборон. кущового від­ділу «Трембіта». У січні й березні 1945 на села здій­снив напади від­діл Армії Кра­йової під­полковника Шопінського, під час яких спалено та роз­грабовано багато хат і вбито бл. 90 осіб. Крім зга­даних, були ще й поодинокі жертви. Польс. міліція і військо виганяли люблинчан на залізничну станцію, де їх вантажили з майном до вагонів і висилали до УРСР. Залишилося 10–15 % насел., яке пере­ховувалося в лісах або сусід. селах і м-ках. У травні 1947 у ході Акції «Вісла» укр. і мішані польс.-укр. родини депортовано до Пн. і Зх. Польщі, а Старий і Новий Люблинець заселено поляками.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю