Любовський Леонід Зиновійович
ЛЮБО́ВСЬКИЙ Леонід Зиновійович (24. 02. 1937, м. Кам’янка-Шевченківська, нині Кам’янка Черкас. обл. — 10. 09. 2021, м. Казань, Татарстан, РФ) — композитор, педагог, музично-громадський діяч. Доц. (1987). Державна премія РФ (2006). Заслужений діяч мистецтв Татар. АРСР (1983) та РФ (1996). Член правління СК Татарстану. Закін. Львів. муз.-пед. училище (1960), Казан. консерваторію (Татарстан, РФ, 1967; кл. композиції А. Лемана, контрапункту — Г. Літинського, оркестровки — Н. Жиганова), де відтоді й працював: від 2000 — професор кафедри композиції. Брав уроки з композиції в А. Кос-Анатольського. Працював у різних муз. жанрах, зокрема надає перевагу масштаб. цикліч. композиціям (симф., ораторії, інструм., вокал. та хор. цикли), а також театр. музиці. Володів майже всіма відомими техніками й системами композиції, водночас творчість Л. позначена індивід. твор. манерою. Серед найвагоміших творів — «Passionsmusik» (1-e виконання — Ленінгр. (нині С.-Петербург) філармонія, 1990; згодом Казань, Москва, країни Заходу), Lacrimosa пам’яті А. Сахарова для симф. оркестру та органа (1991 відзнач. медаллю його імені), балети «Сказання про Юсуфа» (м. Казань, Татар. театр опери та балету ім. М. Джаліля, 2001), «Сказання про жовтого лелеку» (м. Казань, 2013; м. Чебоксари, Чувашія, РФ, 2014), «Стійкий олов’яний солдатик» (Моск. дит. муз. театр iм. Н. Сац, 2015). Автор. концерти Л. відбулися у Львові й Києві (2013).
Додаткові відомості
- Основні твори
- опери — «Свято святого Йоргена» (за повістю Г. Берґстедта, 1967), «Кам’яний господар» (за драмою Лесі Українки; нова назва — «Плащ командора», 1972); вокал.-симф. — Симф.-ораторія (Симф. № 2, сл. І. Франка, 1969); для соліста з оркестром — сюїта «З моабітського зошита» (сл. М. Джаліля, 1969); для симф. оркестру — 6 симфоній (1965, 1976, 1979, 1983, 1990, 2006), «Маленькі класичні варіації» (1970); «Салонна музика» (1977); концерти із симф. оркестром — для фортепіано (1968), віолончелі (1972), скрипки (1985), концерт-симф. для альта з оркестром (2015), фортепіано у 4 руки (1993); для струнних — квартети № 1 (1963), № 2 (2003); для тромбона і органа — «Logos»; для гобоя і фортепіано — «Карпатська сюїта» (1973); хори, романси, пісні; музика до вистав.
- Основні праці
- Что есть музыка. Казань, 1995; Добрич, 1999; Маленькая книжечка о Бахе (техника и философия И. С. Баха). Казань, 1996; Смысл фуги. Казань, 1997; Добрич, 1999; У истоков музыки. Москва, 2006; Жизнь — симфония. С.-Петербург, 2015.
Рекомендована література
- Казанська Л. Симфонія-ораторія Л. Любовського // Музика. 1977. № 4;
- Композиторы Татарстана. Казань, 2009.
Завантажити статтю
Людина 