Любовський Леонід Зиновійович

ЛЮБО́ВСЬКИЙ Леонід Зиновійович (24. 02. 1937, м. Кам’янка-Шевченківська, нині Кам’янка Черкас. обл. — 10. 09. 2021, м. Казань, Татарстан, РФ) — ком­позитор, педагог, музично-громадський діяч. Доц. (1987). Державна премія РФ (2006). Заслужений діяч мистецтв Татар. АРСР (1983) та РФ (1996). Член правління СК Татарстану. Закін. Львів. муз.-пед. училище (1960), Казан. консерваторію (Татарстан, РФ, 1967; кл. композиції А. Лемана, контрапункту — Г. Літинського, оркестровки — Н. Жиганова), де відтоді й працював: від 2000 — професор кафедри композиції. Брав уроки з композиції в А. Кос-Анатоль­ського. Працював у різних муз. жанрах, зокрема надає перевагу масштаб. цикліч. композиціям (симф., ораторії, інструм., вокал. та хор. цикли), а також театр. музиці. Володів майже всіма ві­домими техніками й системами композиції, водночас творчість Л. позначена індивід. твор. манерою. Серед найвагоміших творів — «Passionsmusik» (1-e виконання — Ленінгр. (нині С.-Петер­бург) філармонія, 1990; згодом Казань, Москва, країни Заходу), Lacrimosa пам’яті А. Сахарова для симф. оркестру та ор­гана (1991 відзнач. медаллю його імені), балети «Сказання про Юсуфа» (м. Казань, Татар. театр опери та балету ім. М. Джа­ліля, 2001), «Сказання про жовтого лелеку» (м. Казань, 2013; м. Чебоксари, Чувашія, РФ, 2014), «Стійкий олов’яний солдатик» (Моск. дит. муз. театр iм. Н. Сац, 2015). Автор. концерти Л. відбулися у Львові й Києві (2013).

Пр.: Что есть музыка. Казань, 1995; Добрич, 1999; Маленькая книжечка о Бахе (техника и философия И. С. Баха). Казань, 1996; Смысл фуги. Казань, 1997; Добрич, 1999; У истоков музыки. Москва, 2006; Жизнь — симфония. С.-Пе­тербург, 2015.

Тв.: опери — «Свято святого Йорге­на» (за повістю Г. Берґстедта, 1967), «Кам’яний господар» (за драмою Лесі Українки; нова назва — «Плащ командора», 1972); вокал.-симф. — Симф.-ораторія (Симф. № 2, сл. І. Франка, 1969); для соліста з оркестром — сюїта «З моабітського зошита» (сл. М. Джа­ліля, 1969); для симф. оркестру — 6 симфоній (1965, 1976, 1979, 1983, 1990, 2006), «Маленькі класичні варіації» (1970); «Салонна музика» (1977); концерти із симф. оркестром — для фортепіано (1968), віолончелі (1972), скрип­ки (1985), концерт-симф. для альта з оркестром (2015), фортепіано у 4 руки (1993); для струнних — квартети № 1 (1963), № 2 (2003); для тромбона і органа — «Logos»; для гобоя і фортепіано — «Карпатська сюїта» (1973); хори, романси, пісні; музика до вистав.

Літ.: Казанська Л. Симфонія-ораторія Л. Любовського // Музика. 1977. № 4; Композиторы Татарстана. Казань, 2009.

І. М. Сікорська

Основні твори

опери — «Свято святого Йорге­на» (за повістю Г. Берґстедта, 1967), «Кам’яний господар» (за драмою Лесі Українки; нова назва — «Плащ командора», 1972); вокал.-симф. — Симф.-ораторія (Симф. № 2, сл. І. Франка, 1969); для соліста з оркестром — сюїта «З моабітського зошита» (сл. М. Джа­ліля, 1969); для симф. оркестру — 6 симфоній (1965, 1976, 1979, 1983, 1990, 2006), «Маленькі класичні варіації» (1970); «Салонна музика» (1977); концерти із симф. оркестром — для фортепіано (1968), віолончелі (1972), скрип­ки (1985), концерт-симф. для альта з оркестром (2015), фортепіано у 4 руки (1993); для струнних — квартети № 1 (1963), № 2 (2003); для тромбона і органа — «Logos»; для гобоя і фортепіано — «Карпатська сюїта» (1973); хори, романси, пісні; музика до вистав.

Основні праці

Что есть музыка. Казань, 1995; Добрич, 1999; Маленькая книжечка о Бахе (техника и философия И. С. Баха). Казань, 1996; Смысл фуги. Казань, 1997; Добрич, 1999; У истоков музыки. Москва, 2006; Жизнь — симфония. С.-Пе­тербург, 2015.

Рекомендована література

1. Казанська Л. Симфонія-ораторія Л. Любовського // Музика. 1977. № 4;
   Google ScholarInternet
2. Композиторы Татарстана. Казань, 2009.
   Google ScholarInternet

завантажити статтю