Любченко Володимир Федорович
ЛЮ́БЧЕНКО Володимир Федорович (14(26). 07. 1886, Харків — 12. 06. 1955, Москва) — співак (лірико-драматичний баритон), педагог. Заслужений артист РСФРР (1933). Навч. у Моск. муз.-драм. училищі (1906–11; кл. О. Соколової-Фрейліх). Удосконалював майстерність в Мілані (1912–13). Соліст Тифліс. (нині Тбілісі, 1911–14), Саратов. (нині РФ, 1919–21), Харків. (1924–26), Київ. (1926–27), Харбін. (Китай, 1927–28), Свердлов. (нині Єкатеринбург, РФ, 1928–29) опер, Нар. дому (1915–19) і Великого театру (1929–46) у Москві. Під час 2-ї світової війни виступав перед фронтовиками. Володів невеликим, але приєм. тембру голосом, вираз. сценіч. зовнішністю. Виступав разом із М. Литвиненко-Вольгемут, В. Лоським, М. Максаковою, М. Микишею, Ф. Мухтаровою, А. Неждановою, П. Цесевичем та ін., під керівництвом В. Небольсіна, В. Сука, Л. Штейнберга. 1938–41 — викладач Муз. училища у Москві; від 1948 — у Моск. консерваторії: 1950–51 — завідувач кафедри, 1952–53 — декан ф-ту, від 1953 — в. о. проф. вокал. ф-ту.
Додаткові відомості
- Основні партії
- Остап («Тарас Бульба» М. Лисенка, 1-е виконання), Ігор («Князь Ігор» О. Бородіна), Онєгін, Роберт, Мазепа, Єлецький («Євгеній Онєгін», «Іоланта», «Мазепа», «Пікова дама» П. Чайковського), Демон (однойм. опера А. Рубінштейна), Грязной, Мізгир, Веденецький гість («Царева наречена», «Снігуронька», «Садко» М. Римського-Корсакова), Фіґаро («Севільський цирульник» Дж. Россіні), Марсель («Гуґеноти» Дж. Мейєрбера), Жермон, Амонасро, Ріґолетто, Яґо, ді Луна («Травіата», «Аїда», «Ріґолетто», «Отелло», «Трубадур» Дж. Верді), Валентин («Фауст» Ш. Ґуно), Ескамільо («Кармен» Ж. Бізе), Скарпіа («Тоска» Дж. Пуччіні).
- Основні праці
- И. Паторжинский // Сов. искусство. 1938. № 83; Выдающаяся певица (про З. Долуханову) // Огонек. 1951. № 14; Несколько слов о воспитании певца // Сов. музыка. 1953. № 5.
Рекомендована література
- Лисенко І. Сходинки вгору // КіЖ. 1986, 26 жовт.;
- Кваліашвілі М. Володимир Любченко в Тифлісі // Укр. співаки у спогадах сучасників. К.; Л.; Нью-Йорк, 2003.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
