Любчик Василь Олексійович
ЛЮ́БЧИК Василь Олексійович (28. 01(10. 02). 1913, станиця Гарячеводська, нині м. П’ятигорськ Ставроп. краю, РФ — 02. 02. 1987, Львів) — графік, живописець і педагог. Член СХУ (1946). Учас-ник 2-ї світової війни. Закін. Краснодар. худож. технікум (РФ, 1932), Київ. худож. інститут (1941; викл. П. Володикін, К. Єлева, Ф. Кричевський). Працював у Львів. інституті прикладного та декоративного мистецтва: 1946–87 — професор кафедри живопису. Учасник обл., всеукр., всесоюз. та зарубіж. худож. виставок від 1945. Персон. — у П’ятигорську (1967), Токіо (1979–80), Львові (1981). Основні галузі — станк. графіка і живопис (темат. полотна, портрети, натюрморти, пейзажі) у стилі соцреалізму. Деякі картини зберігаються у П’ятигор. істор. музеї, НХМ (Київ), Нац. музеї у Львові, Софій., Одес., Харків. ХМ. Серед учнів — В. Борисенко, Т. Бриж, Д. Довбошинський, М. Зийнич, М. Кипріян, Д. Крвавич, М. Курилич, Є. Лисик, Е. Мисько, І. Скобало, В. Усов, Є. Фащенко.
Додаткові відомості
- Основні твори
- серії малюнків — «Дорогами війни» (1946–47), за творами О. Пушкіна (1952), «Мої друзі, колеги, товариші і незнайомі» (1960–80-і рр.); живопис — «Ми знову на Шипці» (1947), «Розвідник М. Кузнецов. Ліквідація гауляйтера Бауера» (1948), «Фінал Сталінградської битви (Капітуляція Паулюса)» (1951), «Суд над І. Франком 1878 року у Львові» (1953), «У приймальні виконкому» (1955), «Ліда» (1956), «Атака полковника Нечая» (1958), «Ніна», «Осінній етюд», «Морський пейзаж» (усі — 1959), «Художник І. Труш» (1960-і рр.), «І. Франко. І підеш у мандрівку століть…» (1960), «На Львівщині» (1967), «Седнів» (1972); серія «Натюрморти» (1960–70-і рр.).
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
