ЛЮГА́ЙЛО Станіслав Антонович (01. 01. 1938, м. Сухумі, Грузія — 11. 04. 2021, м. Кр­аматорськ Донецької обл.) — волейболіст (нападник), тренер. Майстер спорту (1962), почес. м. сп. (1964). Заслужений майстер спорту СРСР (1990). Заслужений тренер України (2007). Почес. ветеран спорту України. Закін. Латвій. ін­ститут фізичної культури (Риґа, 1970). Чемпіон 18-х Олімпійських ігор (Токіо, 1964) у складі збірної команди СРСР. Срібний призер Спартакіади народів СРСР (1963), першості СРСР (1965–66) у складі збірної команди РРФСР. Чемпіон (1965, 1967), бронзовий призер (1969) Спартакіади ВЦРПС у складі збірної команди Латвії. Пере­можець зимового чемпіонату СРСР (1967). Сріб. (1965, 1966) та бронз. (1968, 1969) призер чемпіонатів СРСР у складі команди «Радіотехнік» (Риґа). Багаторазовий призер чемпіонатів України. Ви­ступав за команди «Радіотехнік» (1963–69), «Динамо» (Донецьк, 1969–73; до 1976 — граю­чий тренер). У списках 24-х най­­сильніших волейболістів СРСР — 5 разів. Тренери — М. Амалін, Г. Ахвледіані. Від 1976 працював гол. тренером жін. команд «Спартак», «Електра», «Медіка-ШВСМ», «Дон­НУЕТ-ШВСМ» (усі — Донецьк); від 2014 — тренер-консультант Харків. вищого училища фізичної культури і спорту. 1991–93, 1994–96 тренував чол. і жін. команди Філіп­пін, які стали чемпіонами і призерами Ігор Пд.-Сх. Азії. Під керівництвом Л. команди «Медіка-ШВСМ» і «Дон­НУЕТ-ШВСМ» ви­йшли до вищої та суперліг чемпіонату України. Серед вихованців — майстер спорту між­народного класу О. Па­влова, м. сп. Я. Ковтун. 1996 започаткував у Донецьку щоріч. Між­нар. турнір з волейболу серед ветеранів на кубок влас. імені.