Люгайло Станіслав Антонович

ЛЮГА́ЙЛО Станіслав Антонович (01. 01. 1938, м. Сухумі, Грузія — 11. 04. 2021, м. Краматорськ Донецької обл.) — волейболіст (нападник), тренер. Майстер спорту (1962), почес. м. сп. (1964). Заслужений майстер спорту СРСР (1990). Заслужений тренер України (2007). Почес. ветеран спорту України. Закін. Латвій. інститут фізичної культури (Риґа, 1970). Чемпіон 18-х Олімпійських ігор (Токіо, 1964) у складі збірної команди СРСР. Срібний призер Спартакіади народів СРСР (1963), першості СРСР (1965–66) у складі збірної команди РРФСР. Чемпіон (1965, 1967), бронзовий призер (1969) Спартакіади ВЦРПС у складі збірної команди Латвії. Переможець зимового чемпіонату СРСР (1967). Сріб. (1965, 1966) та бронз. (1968, 1969) призер чемпіонатів СРСР у складі команди «Радіотехнік» (Риґа). Багаторазовий призер чемпіонатів України. Виступав за команди «Радіотехнік» (1963–69), «Динамо» (Донецьк, 1969–73; до 1976 — граю­чий тренер). У списках 24-х най­­сильніших волейболістів СРСР — 5 разів. Тренери — М. Амалін, Г. Ахвледіані. Від 1976 працював гол. тренером жін. команд «Спартак», «Електра», «Медіка-ШВСМ», «ДонНУЕТ-ШВСМ» (усі — Донецьк); від 2014 — тренер-консультант Харків. вищого училища фізичної культури і спорту. 1991–93, 1994–96 тренував чол. і жін. команди Філіппін, які стали чемпіонами і призерами Ігор Пд.-Сх. Азії. Під керівництвом Л. команди «Медіка-ШВСМ» і «ДонНУЕТ-ШВСМ» вийшли до вищої та суперліг чемпіонату України. Серед вихованців — майстер спорту міжнародного класу О. Павлова, м. сп. Я. Ковтун. 1996 започаткував у Донецьку щоріч. Міжнар. турнір з волейболу серед ветеранів на кубок влас. імені.

Завантажити статтю