Людендорф Еріх-Фрідріх-Вільгельм

ЛЮ́ДЕНДОРФ Еріх-Фрідріх-Вільгельм (Lüden­dorff Erich Friedrich Wilhelm; 09. 04. 1865, с. Крушевня, Прус­сія, нині Польща — 20. 12. 1937, містечко Тут­цинґ, Німеч­чина) — німецький вій­ськовий і політичний діяч. Генерал піхоти (1916). Закін. Вищий кадет. корпус (1881) і Військ. академію (1893) в Берліні. 1894 на пів­року від­ряджений до Росії, де вдосконалював зна­н­ня російської мови. Від 1906 викладав тактику та військ. історію у Військ. академії; 1908–13 — нач. 2-го оператив. від­ділу Ген­штабу (брав участь у деталізації т. зв. плану Шліф­фена). На поч. 1-ї світової вій­ни від­значився як командир піхот. бригади під час штурму м. Льєж (Бельгія), за що нім. імператор Вільгельм ІІ особисто нагородив його найвищим нім. орденом — «Pour le Mérite». Від серпня 1914 — нач­штабу 8-ї армії під ко­мандува­н­ням генерала П. фон Гін­денбурґа, яка роз­громила рос. війська у Сх. Прус­сії; від листопада того ж року — нач­штабу головнокомандувача на Сх. фрон­ті. Від­тоді Л. і П. фон Гінденбурґ, маючи спільні по­гляди на воєн­ну стратегію, не­зважаючи на чисел. пере­вагу рос. армії вели досить вдалу маневрову вій­ну на Сх. фронті. Від 1916 — за­ступник нач. Польового Ген­штабу нім. армії, який очолив П. фон Гінденбурґ, при цьому всупереч встановленій практиці, від­повід­альність за веде­н­ня воєн. дій роз­ділено між ними порівну. 5–6 лютого 1918 брав участь у нараді вищих посад. осіб Німеч­чини й Австро-Угорщини щодо під­писа­н­ня мирного договору з УНР та на­да­н­ня їй при необхідності військ. допомоги. Вважав геть­мана П. Скоропадського авторитет. і здіб. політиком, зу­стрічався з ним під час офіц. від­відин геть­маном Німеч­чини у вересні 1918. У жовтні 1918 наполягав на продовжен­ні воєн. дій, однак нім. політ. керівництво його не під­тримало, після чого Л. ви­йшов у від­ставку, а у листопаді емігрував до Швеції. У лютому 1919 повернувся до Німеч­чини й став провід­ником контр­рев. кіл. 1923 разом із А. Гітлером очолив не­вдалий «пивний путч» у Мюнхені (на процесі над учасниками путчу був виправ­даний). 1924–28 — депутат райхстаґу від Тевтон. націонал-соціаліст. партії свободи. Згодом пере­йшов у опозицію до А. Гітлера (1935 від­­мовився від за­пропонованого ним зва­н­ня фельдмаршала) і припинив активну політ. діяльність. Висунув і об­ґрунтував теорію тотал. вій­ни. Автор кн. «Mei­ne Kriegserinnerungen, 1914–1918» («Мої спогади про вій­ну, 1914–1918», Берлін, 1919), «Der total Krieg» («Тотальна вій­на», Мюнхен, 1935).

Завантажити статтю