Людендорф Еріх-Фрідріх-Вільгельм
ЛЮ́ДЕНДОРФ Еріх-Фрідріх-Вільгельм (Lüdendorff Erich Friedrich Wilhelm; 09. 04. 1865, с. Крушевня, Пруссія, нині Польща — 20. 12. 1937, містечко Тутцинґ, Німеччина) — німецький військовий і політичний діяч. Генерал піхоти (1916). Закін. Вищий кадет. корпус (1881) і Військ. академію (1893) в Берліні. 1894 на півроку відряджений до Росії, де вдосконалював знання російської мови. Від 1906 викладав тактику та військ. історію у Військ. академії; 1908–13 — нач. 2-го оператив. відділу Генштабу (брав участь у деталізації т. зв. плану Шліффена). На поч. 1-ї світової війни відзначився як командир піхот. бригади під час штурму м. Льєж (Бельгія), за що нім. імператор Вільгельм ІІ особисто нагородив його найвищим нім. орденом — «Pour le Mérite». Від серпня 1914 — начштабу 8-ї армії під командуванням генерала П. фон Гінденбурґа, яка розгромила рос. війська у Сх. Пруссії; від листопада того ж року — начштабу головнокомандувача на Сх. фронті. Відтоді Л. і П. фон Гінденбурґ, маючи спільні погляди на воєнну стратегію, незважаючи на чисел. перевагу рос. армії вели досить вдалу маневрову війну на Сх. фронті. Від 1916 — заступник нач. Польового Генштабу нім. армії, який очолив П. фон Гінденбурґ, при цьому всупереч встановленій практиці, відповідальність за ведення воєн. дій розділено між ними порівну. 5–6 лютого 1918 брав участь у нараді вищих посад. осіб Німеччини й Австро-Угорщини щодо підписання мирного договору з УНР та надання їй при необхідності військ. допомоги. Вважав гетьмана П. Скоропадського авторитет. і здіб. політиком, зустрічався з ним під час офіц. відвідин гетьманом Німеччини у вересні 1918. У жовтні 1918 наполягав на продовженні воєн. дій, однак нім. політ. керівництво його не підтримало, після чого Л. вийшов у відставку, а у листопаді емігрував до Швеції. У лютому 1919 повернувся до Німеччини й став провідником контррев. кіл. 1923 разом із А. Гітлером очолив невдалий «пивний путч» у Мюнхені (на процесі над учасниками путчу був виправданий). 1924–28 — депутат райхстаґу від Тевтон. націонал-соціаліст. партії свободи. Згодом перейшов у опозицію до А. Гітлера (1935 відмовився від запропонованого ним звання фельдмаршала) і припинив активну політ. діяльність. Висунув і обґрунтував теорію тотал. війни. Автор кн. «Meine Kriegserinnerungen, 1914–1918» («Мої спогади про війну, 1914–1918», Берлін, 1919), «Der total Krieg» («Тотальна війна», Мюнхен, 1935).
Рекомендована література
- Пуховский Н. Людендорф и его теория «тотальной войны» // Воен. мысль. 1947. № 5;
- F. Tobias. Ludendorff, Hindenburg und Hitler. Das Phantasieprodukt des Ludendorff-Briefes // Die Schatten der Vergangenheit. Impulse zur Historisierung des Nationalsozialismus. Frankfurt аm Main; Berlin, 1990;
- Скоропадський П. Спогади. Кінець 1917 — грудень 1918. К.; Філадельфія, 1995;
- Пахалюк К. Восточная Пруссия, 1914–1915. Неизвестное об известном. Калининград, 2008.
Завантажити статтю
